Совок (сленг): відмінності між версіями

Юрій Саєнко, [[доктор економічних наук]], завідувач відділу соціальної експертизи [[Інститут соціології НАН України|Інституту соціології НАН України]], віддає перевагу поняттю «радянський раб», замість «совок». Він вважає його індивідуумом, вихованим системою тотального рабства, де його диктату підлягали і прості громадяни («раби») і еліта («феодали»). Як ті, так і інші були обібрані системою, як ті, так і інші щохвилини могли бути покарані. Внаслідок цього сформувалася особлива, невикорінена донині психологія: намагатися побільше і якомога швидше вхопити добра, скільки охопити руками можна. Настільки безсовісно поводить себе лише хронічно залякана людина. Саме страх породжує вседозволеність. Врахуйте ще й те, що радянський громадянин жив у безальтернативному, уніфікованому, як колгосп, суспільстві. Цю несприйнятливість різноманітності моделей, форм поведінки, поліваріантності рішень наше суспільство успадкувало, як, до речі, і інтелектуальну полохливість. У класичному рабовласницькому суспільстві, окрім принижених [[парії]]в, усе ж таки існувала [[еліта]], що продукувала сміливу філософську думку, наукові винаходи, культурні [[шедевр]]и. «Совок» же, «радянський раб» живе у культурному вакуумі. Він не відає традицій, він&nbsp;— вічний «тимчасовий виконавець» ({{lang-ru|«временщик»}}). У цьому його трагедія. Але, одночасно, залишаючись «совками», ми в Україні постійно маємо небезпеку реальної реставрації тієї системи, від котрої продовжуємо бути психологічно залежними. І не треба за це звинувачувати людей, уражених «совковою» хворобою. Адже їм за роки незалежності, по суті, так і не була запропонована нова модель життя. Пам'ять «совка» тому ще й досі звернена до минулого, що його ще й досі не лише ніхто не переконав, але й не подав прикладу того, як можна бути вільним.<ref name="Zapytannia_dnia">[http://www.day.kiev.ua/9124 Запитання «Дня»: Що таке, у вашому уявленні, типовий «совок»?]</ref>

 

 

[[Маслобойщиков Сергій Володимирович|Сергій Маслобойщиков]], український [[Графік (художник)|графік]], режисер [[театр]]у і кіно, гадає, що головна ознака «совка»&nbsp;— тотальне презирство до індивідуального, яке виявляється не лише в його хамстві по відношенню до оточуючих, а й у найповнішій байдужості до свого внутрішнього світу. По суті, це людина без душевних секретів, без схованок. У неї все назовні, все відкрите, все явне. Тому дії, вчинки, реакції такого індивіда дуже легко спрогнозувати, прорахувати. Деякою мірою, «совок»&nbsp;— ідеальний матеріал для будь-яких ідеологічних маніпуляцій. Через свою одномірність і прогнозованість він дуже симпатичний владі, бо такою людиною легко керувати. «Совковість», між іншим,&nbsp;— не локальна психологічна інфекція на території колишнього Радянського Союзу. Наприклад, такий тип свідомості дуже характерний для сучасної Америки.<ref name="Zapytannia_dnia"></ref>