Раннє середньовіччя: відмінності між версіями

Починаючи з [[II століття|II]] ст. могутність [[Римська імперія|Римської імперії]] пішла на спад  — поступово занепали морська торгівля і розвиток міст, скоротився приріст населення. У [[150]] році населення імперії дорівнювало приблизно 65 мільйонам, а до [[400]] року ця цифра зменшилася до 50 мільйонів. Ймовірно, це було пов'язано зі зміною [[клімат]]у в [[Європа|Європі]] і зниженням середньорічних температур, що призвело до втрат врожаїв.

З [[II]] століття]] в Римській імперії почалася криза. Після успіхів Марка Ульпія Нерви [[Траян]]а, в [[117]] році до влади прийшов [[Адріан|Публій Елій Адріан]]. При ньому імперія втратила [[Межиріччя|Месопотамію]]. У [[III століття|III столітті]] починаються сутички з германцями. Рим втрачає [[Дакія|Дакію]], колись ледве завойовану [[Траян|Траяном]]ом. У [[330]] році імператор [[Костянтин I Великий|Костянтин]] переносить столицю до міста на березі [[Босфор]]у. Воно було засноване в [[VII століття до н. е.|VII столітті]] до н.  е. і називалося [[Візантій]]. На його місці закладається [[Константинополь]] (себто ''місто Костянтина'', {{Lang-uk|Царгород}}). Це місто оголошується Новим Римом.

У [[395]] році останній загальноримський імператор [[Феодосій Великий|Феодосій]] ділить імперію між двома синами  — [[Аркадій (візантійський імператор)|Аркадієм]] і [[Гонорій (римський імператор)|Гонорієм]]. Імператором Західної Римської імперії з центром у Римі стає 11-річний Гонорій, а імператором Східної Римської імперії ([[Візантійська імперія|Візантійської]], від «Візантій», Візантії, Ромейської, «Римської») з центром у Константинополі  — 18-річний Аркадій. Перший Рим починає втрачати свою важливість і через деякий час піддається розграбуванню. [[Феодосій Великий|Феодосій]] волів жити в [[Мілан]]і, але з [[402]] р. столиця Західної імперії, що постійно піддавалася нашестю [[варвар]]ів, переноситься до невеликого, але добре укріпленого міста [[Равенна]].

У 410 році Рим зазнав нападу [[вестготи|вестготів]] і був сильно зруйнований. У [[455]] Рим був захоплений [[Вандали|вандалами]], іншим [[Германці|германським]] плем'ям, яке до того часу заснувало незалежну державу в Римській Північній Африці. Вони не тільки пограбували місто, а й знищили багато пам'яток архітектури і мистецтва, які не могли вивезти з Італії до Африки, тому їхня назва стала вживатися як символ варвара-руйнівника. Остаточне падіння Західної імперії було інспіроване візантійським імператором [[Флавій Зенон|Зеноном]]. 23 серпня (4 вересня) 476 року в ході чергової міжусобної війни полководець [[Одоакр]] захопив Рим, а 16-річний останній римський імператор [[Ромул Август]] (або Августул  — маленький Август) був скинений. За згодою Зенона Одоакр визнав імператором Заходу попередника Ромула Августула імператора [[Юлій Непот|Юлія]] на прізвисько Непот («племінник», оскільки слабкий Непот правив Заходом як ставленик візантійського імператора, свого родича; у наш час [[непотизм]]ом називають зайняття посад завдяки родинним зв'язкам, кумівство). Проте [[480]] року Непот був убитий власними охоронцями, а його корону відіслали до Візантії, після чого Зенон вирішив надалі західних імператорів не призначати.

[[Християнство|Християнізація]] [[Германці|германських племен]] почалася в [[IV]] столітті з навернення [[готи|готів]] і тривала впродовж усього періоду раннього [[Середньовіччя]]. У [[VI століття|VI]] і [[VII століття|VII]] ст. християнську віру поширювали [[Ірландія|ірландські]] й [[Шотландія|шотландські]] [[місіонер]]и ([[Нініан|св. Нініан]], [[Колумба|св. Колумба]]), у [[VIII століття|VIII]] і [[IX століття]]  — англосаксонські, які подібно [[Алкуїн]]у, зіграли важливу роль у формуванні епохи [[Каролінзьке відродження|Каролінзького відродження]]. До [[1000]] року християнство поширилося всією [[Європа|Європою]], за винятком віддалених теренів [[Скандинавія|Скандинавії]] та [[Балтійські країни|Балтики]], навернення яких відбулося пізніше, в період [[Високе Середньовіччя|Високого середньовіччя]].