Віленський край: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 13:
За два дні до набрання чинності Сувалкським договором за негласним розпорядженням [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]] польські частини під командуванням генерала Люціана Желіговського, імітуючи непідкорення верховному командуванню, почали наступ і зайняли [[Вільнюс|Вільну]] ([[9 жовтня]]) та Віленський край. Зайняті території були оголошені державою [[Серединна Литва]], тимчасово керованою Верховним головнокомандувачем і Тимчасовою урядовою комісією. Вибори, проведені [[8 січня]] [[1922]], сформували представницький орган населення Серединної Литви — [[Віленський сейм]]. Сейм [[20 лютого]] [[1922]] більшістю голосів прийняв резолюцію про включення Віленського краю до складу [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]]. [[22 березня]] [[1922]] Установчий сейм у [[Варшава|Варшаві]] прийняв Акт возз'єднання Віленського краю з Польською Республікою. В квітні [[1922]] Віленський край увійшов до складу Польщі.
Однак Литва не відмовлялася від прав Вільнюський край та вела за нього активну пропагандистську і дипломатичну боротьбу. Лише в [[1938]], коли Литва після збройних інцидентів на кордоні і ультиматуму Польській республіці була вимушена погодитися з відновленням дипломатичних відносин, були
З вторгненням у вересні [[1939]] [[Червона Армія|радянських військ]] на територію [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]] Віленський край було спочатку передано [[Білоруська РСР|Білоруській РСР]]. За Договором про передачу Литовській Республіці міста Вільно та Віленської області і про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою від [[10 жовтня]] [[1939]] частину Віленського краю було передано Литві. Ця частина становила територію у 6 909 км² з 490 тис. жителів.
| |||