Козоріс Михайло Кирович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Нова сторінка: '''Михайло Кирович Козоріс''' (2 березня 1882, м. Калуш3 листопада 1937, Соловки), &nbsp...
 
Немає опису редагування
Рядок 1:
 
'''Михайло Кирович Козоріс''' ([[2 березня]] [[1882]], м. [[Калуш]] — [[3 листопада]] [[1937]], [[Соловки]]),  — український [[письменник]], [[поет]], [[байкар]], [[публіцист]].
 — український [[письменник]], [[поет]], [[байкар]], [[публіцист]].
 
 
'''Михайло Кирович Козоріс''' ([[2 березня]] [[1882]], м. [[Калуш]] — [[3 листопада]] [[1937]], [[Соловки]]),  — український [[письменник]], [[поет]], [[байкар]], [[публіцист]].
 
== Біографія ==
 
 
Козоріс Михайло Кирович народився [[2 березня]] [[1882]] р. в м. Калуші на Прикарпатті в сім'ї міщанина.
 
 
Початкову школу він закін­чив у рідному місті, пізніше на­вчався у Станіславівській гімназії, на юридичному факультеті Львів­ського університету.
В 1912 р. успішно закінчив юридичний факультет Львівського університету. Учасник першої світової війни.
 
 
Повернув­шись до рідного краю, М. Козоріс став активним громадським дія­чем, працював у редакції "Калуського листка", де публікували­ся його твори, брав участь у націо­нальному відродженні Калуша та його околиць. З інвазією царсько-російських військ Михайла Козоріса разом з іншими українськими патріотами було вивезено до Росії. Повернув­шись з неволі, він залишився на Великій Україні, де вже в 20-х роках активно включився у літературний процес, був членом письменницької організації "Західна Україна". М. Козоріс працював з багатьма українськими письменника­ми, в тому числі і вихідцями з Галичини.
Рядок 16 ⟶ 21:
Літературну діяльність розпочав 1907 р. як поет. Друкував у періодичних виданнях Галичини і Буковини нариси, оповідання, повісті. В ранній період творчості зазнав впливу модернізму.
 
Автор збірок оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929) «По кам'яній стежці», повістей «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932). Його перу належить науково-публіцистична розвідка «Польський терор на Західній Україні», а також низка п'єс для дітей. Написав спогади про [[Іван Франко|Івана Франка]], [[Марко Черемшина|Марка Черемшину]], [[Василь Стефаник|Василя Стефаника]], з яким познайо­мився на початку XX століття.
 
Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса ви­явився в прозі, зокрема в новелах. Він писав також літера­турознавчі праці, наприклад, "Панський терор на Західній Україні". Перебуваючи на Радянській Україні, письменник у 20-х— на початку 30-х років видав пять збірок своїх про­зових нарисів, опублікував кілька літературознавчих праць, залишив цікаві спогади про Івана Франка, .
 
У квітні 1933 р. Козоріс був заарештований і засуджений судовою «трійкою» при ОПУ УРСР 2 жовтня 1933 р. на п'ять років виправно-трудових таборів по звинуваченню в тому, що «з 1924 р. входив до керівництва контрреволюційної організації УВО, працюючи в літературному об'єднанні «Західна Україна», вербував нових членів в організацію і провадив повстанську діяльність». Покарання відбував на Соловках.