Григорій Цамблак: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28:
}}
'''Григо́рій I Цамбла́к ''' (Саблак, Самвлак, Цамвлак; світське ім'я — Гавриїл; *бл.[[1364]]
== Біографія ==
Народився у Тирново ([[Болгарія]]). Походив з болгарського аристократичного роду. Небіж митрополита Київського [[Кипріан
Був учнем болгарського просвітителя Є.Тирновського.
З [[1389]] року перебував на [[Афон
У [[1401]]-[[1409]] роках обіймав церковні (пресвітер та ігумен [[Монастир|монастиря]]) посади у Молдові та Сербії, займався проповідницькою і літературною діяльністю.
Рядок 40:
[[1409]] року виїхав до [[Київ|Києва]]. Продовжував акції [[Кипріан]]а. Брав участь у [[Констанцький собор|Констанцькому Соборі]] та закликав до згоди та церковного з'єднання.
Здобув прихильність [[Великий князь Литовський|Великого князя Литовського]] [[Вітовт
Спираючись на православне духовенство, Вітовт вирішив здобути окремого митрополита. У листі, в якому пояснювалось становище Православної Церкви, Вітовт писав, що «московські митрополити лише час від часу приїздили до Києва та Литви, церкви не строїли,… але, побираючи церковні прибутки, виносили ці гроші деінде; позабирали й повиносили церковні речі й святощі: страсті Христові, скіпетр і сандалії Богородиці, святі образи, ковані золотом, та інші дорогоцінні речі, всю церковну красу Київської митрополії, що постаралися й подавали давні князі на честь і пам'ять, не кажучи про золото, срібло й убори церковні …».
Рядок 48:
Тоді на другому соборі, Вітовт з єпископами знову звернувся до патріярха з проханням висвятити митрополита, обраного самим патріярхом. Відповіді не одержано.
Тоді, [[15 листопада]] [[1415]] року, Вітовт скликав у Новгородку собор єпископів, в якому взяли участь: [[Полоцьк]]ий, [[Чернігів]]ський, [[Луцьк]]ий, [[Володимир-Волинський|
Попри це, Литовський митрополит провадив активну діяльність. [[1418]] року він був присутнім на [[Констанцький собор|соборі у Констанці]], де, серед іншого, було подолано результати [[Західна схизма|великого розколу]] католицької церкви та вирішувалась справа [[Ян Гус|Яна Гуса]]. Посольство з Литовсько-Руського князівства було уряджене з великою помпезністю. Разом з Цамблаком їхало багато князів та магнатів з Литви, з Волощини, від татарського хана, Новгорода. Ця величезна депутація з кількох сот осіб справила в Констанці велике враження, і її урочисто зустрічав сам цісар [[Сигізмунд I Люксембург|Сигізмунд]]. Григорій Цамблак виголосив привітальну промову папі, в якій висловлював надію на переведення унії Східньої та Західньої Церков, чого, мовляв, бажають багато православних та князі [[Ягайло]] і Вітовт. Але, — казав він, — провести унію можна тільки через скликання собору з участю видатних богословів і знавців з обох сторін. Такий спосіб переведення унії не відповідав бажанням папи, і на цьому справа закінчилася, але Ягайло та Вітовт були дуже задоволені репрезентацією Цамблака.
Рядок 62:
Під тиском Константинополя змушений покинути митрополичу кафедру і виїхати до Молдови, де і помер. Після його смерті [[Фотій (митрополит Київський)|митрополіт Фотій]] обійняв цілу митрополію та управляв нею до самої смерті.
Автор понад 50 творів та проповідей, зокрема «Слово надгробне митрополиту Кипріяну», «Слово похвальне Євфимію Тирновському», «Житіє Стефана Дечанського» та інші.
== Джерела ==
|