Рід (мовознавство): відмінності між версіями

'''Рід'''  — [[граматична категорія]], що властива різним [[частини мови|частинам мови]]. ''Рід частини мови'' полягає в тому, що слова або форми слів розподіляються по двох або трьох класах, що за традицією носів мови співвідносяться з ознакою [[чоловік|чоловічої]] чи [[жінка|жіночої]] [[стать|статі]], або ж їхньою [[безстатевість|відсутністю]]. Такі класи називають відповідно '''чоловічий рід''', '''жіночий рід''' та '''середній рід'''.

Трьохродова система характерна для [[слов'янські мови|слов'янських мов]], а також для давніх [[індоєвропейські мови|індоєвропейських мов]] - — [[грецька мова|давньогрецької]], [[латинська мова|латинської]] та [[санскрит]]у. Більшість сучасних індоєвропейських та [[афразійські мови|афразійських мов]] мають двородову систему (чол. та жін. рід). А от [[тюркські мови|тюркські]] та [[угрофінські мови]] не мають категорії роду взагалі. Серед індоєвропейських мов роду не мають [[африкаанс]] та [[англійська мова|англійська]], в [[шведська мова|шведській мові]] роди є, але вони називаються середнім і загальним, тобто немає чоловічого і жіночого.

[[Українська мова|Українські]] [[іменник|іменники]]и в однині належать до чоловічого, жіночого чи середнього ''роду'' (винятково і до чоловічого і до жіночого ''роду'': той/та сирота  — залежно від статі). Крім назв осіб і деяких тварин, що (хоч і не послідовно) мають чоловічий або жіночий ''рід'' за статевими ознаками (син, батько, баран, джура; дочка, телиця) приналежність іменників до трьох родів умотивована значенням і визначається за морфологічними ознаками (суфіксами й закінченнями в називному [[Відмінок|відмінку]] однини: у зв'язку з типом відмінювання чоловічого  — на твердий і (функційно) м'який [[Приголосний звук|приголосний]], зрідка на -'''о''', при родовому на -'''а'''; жіночого  — на (функційно) м'який приголосний, на -'''а''', винятково на -'''і''' при родовому на -'''и''', і; середнього на -'''о''' , -'''е''', -''' 'а''' при родовому на -'''а''' (пор. хліб, ніж, кінь, Дніпро; ніч, сіль, рука, пані; село, поле, знання); відповідно до того чужі слова або змінюють свій ''рід'' в [[Українська мова|українській мові]] (аукціон, технікум, саботаж, бар, бакара), або, затримуючи давній ''рід'', (змінюють закінчення (акція, група).

З ''родом'' іменника узгоджує свої родові закінчення залежний від нього [[прикметник]] у широкому розумінні (білий, цей, один) та [[дієслово]]  — у [[Часи дієслів|минулому часі]] й умовному способі.

Родові розрізнення у називному-знахідному множини українська [[мова]] усунула ще у 14-15 ст. Крім називного-знахідного однини, де розрізнюються всі три ''роди'', родове протиставлення закінчень однини у прикметниках зводиться здавна до жіночого й чоловічо-середнього ''роду''.

Середній ''рід'' послуговується експресивно-розмовна мова на вислів емоційного ставлення до осіб, тварин і речей. (''«Таке воно придирливе», ота«Ота сусідка»'').