Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі, 2 роки тому
м
вікіфікація
{{wiktionary}}
 
'''Гі́нді'''<ref>[http://litopys.org.ua/pravopys/rozdil3.htm#par87 Український правопис 2015, § &nbsp;87]: «''G'' і ''h'' звичайно передаються літерою ''г'': […], гінді (мова), […].»</ref><ref name="ulif">[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Словники України on-line]</ref> або '''хінді'''<ref name="ulif"/> ([[деванагарі]]: हिन्दी або हिंदी, [[IAST]]: ''Hindī'', {{МФА2|ˈɦɪndi|МФА|hi-Hindi.ogg}}) &nbsp;— одна з найпоширеніших [[мова|мов]] у [[світ]]і, одна з двох державних мов [[Індія|Індії]]. Належить до [[індоіранські мови|індоіранських мов]] [[індоєвропейська сім'я|індоєвропейської мовної сім'ї]].
 
За даними перепису 2001 року гінді є рідною мовою для 41&nbsp;% громадян Індії. Гінді 26 січня 1965 &nbsp;р. стала офіційною мовою Індії (поряд з [[Англійська мова|англійською]]). Мови гінді та [[урду]] близькі одна до одної (див. [[Гіндустані]]). Урду відрізняється більшою кількістю [[арабська мова|арабських]] і [[перська мова|перських]] запозичень, а також тим, що використовує [[арабський алфавіт]], тоді як традиційне письмо гінді &nbsp;— складову абетку [[деванагарі]].
 
== Поширення ==
Гінді за кількістю мовців посідає п'яте місце у світі після [[арабська мова|арабської]], [[китайська мова|китайської]], [[іспанська мова|іспанської]] та [[англійська мова|англійської]] мов.
 
Стаття 343 конституції Республіки Індія проголошує «гінді в писемності [[деванагарі]]» державною мовою. [[Урду]], яка є практично тією самою мовою, що й гінді, але використовує модифіковане [[арабське письмо]], є державною мовою [[Пакистан]]у. Гінді в тому або іншому різновиді є рідною мовою приблизно для 245 &nbsp;млн осіб. Крім того, мовами гінді або урду розмовляють, розуміють або використовують їх як літературні мови мільйони в [[Пакистан]]і, в Індії (особливо на півночі, на захід від штату [[Бенгал]] і в центральній її частині) та в середовищі вихідців з Індії, що проживають на півдні і сході [[Африка|Африки]], на [[Карибські острови|Карибських островах]], [[Фіджі]], [[Маврикій|Маврикії]], в [[Малайзія|Малайзії]] та [[Індонезія|Індонезії]]. Таким чином, мовці гінді та урду є однією з найбільших груп населення у світі.
 
Географічні межі гінді не піддаються точному визначенню, зважаючи на існування в різних місцях перехідних і проміжних [[говір|говорів]], і можуть бути намічені лише в загальних рисах. Нею розмовляє майже вся північна половина Індії, від Гімалаїв на півночі до північного схилу гір [[Віндх'я]] та р. [[Нармада (річка)|Нармади]] на півдні. Західна межа території гінді пролягає через [[Сирхінд]] (76°30' довг. і 30°45' широти), відокремлюючи гінді від мови [[панджабі]] і прямуючи на південний захід через пустелі [[Патжала|Патжали]] і [[Бхавал-пур|Бхавал-пура]]а до р. [[Джесалміра]], де вже зустрічається з мовою [[синдхі]]. Потім межа повертає на схід через місто [[Удайпур]], стикаючись із територіями мов [[гуджараті]] та [[маратхі]]. Гінді в цих місцях сильно змішана з синдхі та гуджараті. Біля міста [[Індор]]а зустрічаються всі три мови. Звідси межею на півдні служать гірські хребти Віндх'я і [[Шатпура]] майже до річки [[Шона (річка)|Шона]], що збігається з межею до Сиргуджі, звідки прикордонна лінія через гористі області, населені коларіями й дравидами ([[сайталь]] і [[раджмахалі]]), йде до [[Ганг]]у, перетинаючи його близько 87°45' довготи, і потім прямує просто на північ до Гімалаїв, відокремлюючи гінді від [[бенгалі]]. У багатьох місцях гінді так тісно зливається з іншими сусідніми новоіндійськими мовами, що не можна визначити, де закінчується одна мова й починається інша. Територія поширення гінді охоплює більш ніж 248000 кв. миль.
 
== Історія ==
Для письма використовується звичайний індійський алфавіт [[деванагарі]], вживаний для релігійних книг; світський його різновид називається просто ''нагарі''. Скорописна форма нагарі, якою послуговуються писарі, називається ''каястхі'', або ''кайтхі''; подальша його видозміна, прийнята у торговельному класі, має назву ''сурафі'', або ''магаджані''. Поряд із цими тубільними системами письма вживається у індійців-[[мусульмани|магометан]] і арабське письмо (особливо для ''гіндустані'').
 
Загальний характер мови гінді однаковий з іншими новоіндійськими мовами. У [[фонетика|фонетичномому]] плані відмінна його риса &nbsp;— зникнення в порівнянні з [[санскрит]]ом цілої низки кінцевих [[приголосний звук|приголосних]] і [[голосний звук|голосних]], у [[морфологія|морфології]] &nbsp;— відпадання синтетичної відміни та відмінювання, в [[словник]]у &nbsp;— велика кількість [[перська мова|перських]] і [[арабська мова|арабських]] слів.
 
== Система письма ==
 
== Діалекти ==
У [[діалект]]ному плані гінді розпадається на західну та східну (ідеться про місцеві індоарійські діалекти, поширені в штаті [[Уттар-Прадеш]] і навколо нього); межа між ними пролягає на схід від [[Канпур]]а. Східна (''пурабія'') гінді містить діалекти ''чхаттісгархі, багхелі і авадгі'', або ''байсварі'' (в Аудгі); західна (''пачханга'') гінді підрозділяється на ''брадж, канауджі'' та ''бунделі'', з одного боку, й діалекти району Мератха-Рохилкханда-Амбали й ''бангару'' (в околицях [[Делі]])&nbsp;— з іншого.
 
Основним діалектом літературної гінді є ''кхарі болі''. Він виник у ХІІІ-XIV &nbsp;ст., у період мусульманського завоювання Індії. В ту епоху на всій території Індії був поширений ''апабхранш''. Державною мовою мовою мусульманських завойовників була перська. Основна маса завойовників розмовляла перською [[фарсі]], арабською чи [[турецька мова|турецькою]] мовами. Але для спілкування з місцевими мешканцями вони зверталися за допомогою до діалекту, поширеному в районах [[Делі]], і в розмові з місцевими мешканцями вони додавали в свою мову перські, арабські або турецькі слова. Поступово така змішана мова, в якій були перські, арабські та індійські слова, безпосередньо стала мовою спілкування між завойовниками-мусульманами та мешканцями Північної Індії. Згодом цей делійський діалект отримує назву ''кхарі болі''.
 
Спочатку кхарі болі була тільки розмовною мовою. У літературі її почали застосовувати мусульманські поети. Цю літературну форму кхарі болі називають [[урду]].
1882

редагування