Вікіпедія

Конституція: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 183:
 
== Принципи проектування конституції ==
 
У результаті відходу від родоплемінного устрою суспільства й переселення людей до міст, бере початок свого розвитку державність; більшість тогочасних державоподібних утворень функціонувала спираючись на неписані звичаї, у той час коли деякі розвинені [[Автократія|автократичні]] [[Тиранія|тиранічні]] монархії у своєму управлінні використовували {{не перекладено|Правило декрету|декрети|en|rule by decree}}, засновані на особистій волі повелителів. Таким чином, більшість мислителів тих часів дійшли висновку про те, що головним фактором встановлення тієї чи іншої форми правління були особисті якості правителя й аж ніяк не спосіб формування управлінських інститутів. Даний постулат активно підтримувався [[Платон]]ом, який був прихильником правління «царів-філософів».<ref>'' Аристотель / Франческо Хайєз </ref> Пізніші автори, такі як [[Аристотель]], [[Цицерон]] і [[Плутарх]], вивчали моделі державного управління за допомогою юридичного й історичного підходів.
 
Доба [[Відродження]] відзначилася низкою політичних філософів, які у своїх працях критикували монархів і прагнули віднайти такі принципи проектування конституції, які, на їхній погляд, могли б сприяти встановленню ефективного та справедливого управління. Ця ідея бере свій початок з часів відродження римської концепції [[Jus gentium|права народів]]<ref>''[http://www.constitution.org/victoria/victoria_.htm Relectiones]'', Франциск де Вікторія (лекц. 1532, перша публ. 1557).</ref> і її застосування до відносин між народами, які прагнули ухвалення звичаєвих «законів війни і миру»<ref>''{{не перекладено|Про право війни і миру|||The Law of War and Peace}}'', [[Гуго Гроцій]] (1625)</ref>, щоб покращити умови війни та зробити їх не такими постійними. Це призвело до роздумів про обсяг владних повноважень монархів й інших посадових осіб, природу походження таких повноважень та способи зловживання ними.<ref>''[http://www.constitution.org/vct/vct.htm Vindiciae Contra Tyrannos (Захист свободи від тиранів)]'', «Юніус Брутус» (ориг. фр. 1581, англ. пер. 1622, 1688)</ref>
 
Початковий момент у цій лінії дискурсу виник в Англії часів [[Громадянська війна в Англії|Громадянської війни]], [[Англійська республіка|протекторату]] [[Олівер Кромвель|Кромвеля]], праць [[Томас Гоббс|Томаса Гоббса]], {{не перекладено|Семуел Рутерфорд|Семюела Рутерфорда||Samuel Rutherford}}, [[Левелери|левелерів]], [[Джон Мілтон|Джона Мілтона]] та {{не перекладено|Джеймс ҐаррінґтонГаррінгтон|Джеймса ҐаррінґтонаГаррінгтона||James Harrington (author)}}. Це призвело до дебатів між, з одного боку, Робертом Філмером, який був прибічником теорії божественного походження прав монархів, а з другого, Генрі Невіллом, Джеймсом Тірреллом, Алґерноном{{не перекладено|Алгернон Сідней|Алгерноном Сіднеєм||Algernon Sidney}} та [[Джон Лок|Джоном Локом]]. Останні є авторами концепції, відповідно до якої державна влада, по-перше, має будуватися на засадах природних законів, а по-друге, на суспільному договорі, укладеному між суспільством та владою, в основі якого виступають природні та суспільні закони, перш ніж держава офіційно визнає їх в якості обов'язкових.
 
У той же час деякі автори досліджували питання важливості стилю державного управління, навіть у випадку коли на чолі держави стояв монарх. Вони також займалися класифікацією різноманітних історичних прикладів способів державного управління, типових для демократій, аристократій або монархій, і розмірковували, наскільки справедливими й ефективними був кожен із них і чому, а також які з переваг кожного з них могли бути отримані шляхом об'єднання елементів кожної окремої форми у складнішу, збалансовану конкурентними тенденціями. Дехто з вчених, такі як [[Шарль Луї де Монтеск'є|Монтеск'є]], також досліджували, як законодавча, виконавча та судова функції держави могли бути належним чином виокремлені у гілки влади. Переважна теза цих дослідників полягала в тому, що проектування конституцій не є повністю довільним процесом або справою смаку. Вони дотримувались думки, що є основні принципи управління, які лежать в основі створення усіх конституцій для кожного державного устрою чи організації. Кожна конституція побудована на ідеях таких принципів без розуміння їх природи.
 
Пізніше у своїх творах {{не перекладено|Орестес Броунсон|Орестес Броунсон|en|Orestes Brownson}}<ref>[http://onlinebooks.library.upenn.edu/webbin/gutbook/lookup?num=2053 ''Американська Республіка: її Конституція, тенденції та доля''], O. Броунсон (1866)</ref> спробував пояснити ідеї авторів конституційного управління. На думку Броунсона, існує три, у певному сенсі, «конституції», зокрема: перша ''конституція природи'', що включає усе, що має назву «природне право». Друга&nbsp;— ''конституція суспільства''&nbsp;— є неписаною та зазвичай розуміється як набір правил для суспільства, створених суспільним договором перед встановленням їх державою, яка запроваджує третю, що має назву ''конституція держави''. Друга включає такі елементи, як ухвалення рішень публічними зборами, що скликаються публічним повідомленням та проводяться відповідно до встановлених [[Законодавчий процес|правил-процедур]]. Кожна конституція повинна бути узгоджена та здобувати свою обов'язковість від історичного акту формування суспільства чи конституційної ратифікації. Броунсон стверджував, що [[держава]] є об'єднанням із ефективною владою на чітко визначеній території, яке надало згоду на добре спроектовану конституцію, що існує на даній території, а також із можливістю для положень писаної конституції бути «неконституційними» у разі, якщо вони не відповідають конституціям природи чи суспільства. Броунсон підкреслював, що не тільки ратифікація легітимізує писану конституцію держави, але ця конституція також повинна бути грамотно спроектованою та застосованою.
 
Інші автори<ref>''Принципи конституційного проектування'', Дональд Лутц (2006) ISBN 0-521-86168-3 {{ref-en}}</ref> стверджують, що такі міркування справедливі не лише для національних конституцій, а й для установчих документів (конституцій) приватних організацій, що не є дивним, адже, як мінімум, вони містять саме ті положення, які задовольняють членів даних інституцій або після набуття практичного досвіду функціонування будуть змінені на необхідні шляхом внесення поправок. Положення, які призводять до виникнення певних видів питань, спричиняють потребу додаткових положень про те, як вирішити ці питання, і положення, які не пропонують курс дій, можуть бути опущені та стати причиною прийняття політичних рішень. Положення, які суперечать поглядам Броунсона й інших вчених, становлять основу так званих помилкових природних «конституцій», які в майбутньому неможливо буде втілити в суспільстві чи які можуть стати причиною виникнення у ньому нерозв'язних дискусійних проблем.
 
Проектування конституцій розглядалося як свого роду {{не перекладено|метагра|метагра||metagame}}. Мета цієї гри полягає у пошуку якнайкращого способу проектування та ухвалення писаної конституції, яка становила б правила гри для держави і завдяки якій буде оптимізовано баланс сфер справедливості, свободи та безпеки. Прикладом цієї метагри є {{не перекладено|Nomic|Nomic||Nomic}}.<ref>[http://www.earlham.edu/~peters/writing/psa/ Парадокс самовиправлення], Пітер Зубер (1990) ISBN 0-8204-1212-0 {{ref-en}}</ref>
 
== Класифікація ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Конституція