Самчук Улас Олексійович: відмінності між версіями

У Чехословаччині жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу», Улас Самчук відносив [[Олександр Олесь|Олександра Олеся]], [[Спиридон Черкасенко|Спиридона Черкасенка]], [[Олекса Стефанович|Олексу Стефановича]], Оксану Лятуринську, [[Олег Ольжич|Олега Ольжича]], Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, [[Степан Смаль-Стоцький|Степана Смаль-Стоцького]], [[Дмитро Дорошенко|Дмитра Дорошенка]], Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс». У 1937 році з ініціативи [[Коновалець Євген|Євгена Коновальця]] була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала [[Прага]], а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

 

[[Файл:Часопис_Волинь.jpg|міні|Часопис Волинi]]

З ним працював редактором [[Петлюра Олександр Васильович]], видавництво в ті роки очолював [[Тиктор Іван|Іван Тиктор]]. У 1944-48 жив у [[Німеччина|Німеччині]], був одним із засновників і головою літературної організації [[МУР]]. Після переїзду до [[Канада|Канади]] (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).