Полейовський Петро: відмінності між версіями

Де проходив навчання&nbsp;— невідомо. [[Крвавич Дмитро Петрович|Дмитро Крвавич]] припускав, що Полейовський міг бути українцем за походженням.<ref>Пишучи про його рідного брата [[Полейовський Матвій|Матвія]], [[Крвавич Дмитро Петрович|Крвавич]] називає його українцем за походженням, який «мабуть вважав себе визнавцем [[Латинський обряд|латинського обряду]]». Див. ''Крвавич&nbsp;Д.&nbsp;П.'' Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва.&nbsp;— Львів, 1998.&nbsp;— Т. 236 (CCXXXVI).&nbsp;— С. 149.</ref> За припущеннями [[Вуйцик Володимир Степанович|Володимира Вуйцика]], міг бути учнем [[Бернард Меретин|Бернарда Меретина]].<ref>''Гуменний В.'' [http://photo-lviv.in.ua/tvorets-ta-majster-lvivskoho-rokoko-petro-polejovskyj/ Творець та майстер львівського рококо: Петро Полейовський].</ref> На думку [[Збіґнєв Горнунґ|Збіґнєва Горнунґа]], був учнем Меретина.<ref name="П1"/> На думку Пйотра Красного і Якуба Сіта, найправдоподібніше, був учнем Пінзеля, здатним найшвидше сприймати матеріал та вчитись,<ref>в оригіналі&nbsp;— najpojętniejszym uczniem; pojętność&nbsp;— це здатність легкого розуміння, до швидкого навчання; дотепність → [http://sjp.pl/poj%C4%99tno%C5%9B%C4%87 pojętność]</ref> а після смерті майстра став головним «спадкоємцем» мистецтва вчителя та, ймовірно, найкращим поряд з [[Антон Осинський|Антонієм Осінським]] львівським різьбярем.<ref>''Krasny P., Sito J.'' [http://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/skw2003/0189?sid=c67cb990690a8543cacc19c1d0ec6163 «Pan Piotr Polejowski snycyrz lwowski» i jego dzieła w kościele Franciszkanów w Przemyślu]…&nbsp;— S. 187.</ref> {{джерело|Також міг вивчати архітектуру у [[Львівська єзуїтська колегія|Львівській єзуїтській колегії]].}} Можливо, наприкінці 1750-х років отримав певну самостійність в рамках майстерні Пінзеля в Бучачі.<ref>''Krasny P.'' [http://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/rhs2005/0182?sid=17bb870854386ff61aa20356ad95334c Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730 - 1780)] // Rocznik Historii Sztuki. — 2005. — № 30. — S. 170. {{ref-pl}}</ref>