Вікіпедія

Енцелад (супутник): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м правопис
альбедо, температура
Рядок 20:
| ref-diam = <ref name="Thomas 2006">{{cite journal| author=Thomas, P.C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E. P.; Jacobson, R. A.| title=Shapes of the Saturnian Icy Satellites| journal=37th Annual Lunar and Planetary Science Conference| month=March 13-17| year=2006| url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2006/pdf/1639.pdf}}</ref>
| радіус = 252,1 ± 0,1
| ref-radius = <ref name="Jacobson 2006">{{cite journal| author=Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al.| title=The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data| journal=The Astronomical Journal| month=December| year=2006| volume=132| pages=2520-2526 |bibcode=2006AJ....132.2520J |url=http://iopscience.iop.org/article/10.1086/508812/pdf}}</ref>
| маса = 1,08022 ± 0,00101{{e|20}}
| ref-mass = <ref name="Jacobson 2006"/>
Рядок 28:
| період обертання = 1,370218
| нахил осі = 0
| альбедо = 1,375 ± 0,008 (геометричне)<ref name=Verbiscer_2007/>,<br>0,81 ± 0,04 (Бонда)<ref name=Howett_2010/>
| альбедо = 1,375 ± 0,008<ref name=Verbiscer>Verbiscer, A.; French, R.; Showalter, M.; and Helfenstein, P.; [http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/315/5813/815 ''Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act''], Science, Vol. 315, No. 5813 (February 9, [[2007]]), p. 815</ref>
| температура = 32,9 — 145
| ref-temp = <ref name=Spencer>Spencer, J. R.; ''et al.''; (2006); [http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/311/5766/1401 ''Cassini Encounters Enceladus: Background and the Discovery of a South Polar Hot Spot''], Science, Vol. 311, No. 5766, pp. 1401–1405</ref>
Рядок 35:
|}}
{{Otheruses|Енцелад}}
'''Енцелад''' ('''Сатурн II'''; {{lang-la|Enceladus}}, {{lang-el|Ἐγκέλαδος}})&nbsp;— чотирнадцятий за віддаленістю від планети [[супутник]] [[Сатурн (планета)|Сатурна]]. Відкритий [[Гершель Вільям|В.Гершелем]] [[28 серпня]] [[1789]] року. Діаметр&nbsp;— 500 &nbsp;км., Радіусрадіус орбіти&nbsp;— 238 тис. км. Супутник є найсвітлішим небесним тілом [[Сонячна система|Сонячної системи]]. Енцелад&nbsp;— найбільш геологічно активний супутник Сатурна. На ньому можуть бути водяні вулкани ([[гейзер]]и), які оновлюють іній на поверхні та слугують джерелом речовини для розрідженого пилового кільця вздовж орбіти супутника. Проте енергетичне джерело цієї вулканічної та геологічної активності невідоме.
 
== Назва ==
Рядок 44:
Середній діаметр Енцелада&nbsp;— {{nobr|504,2 км}}. Це шостий за розмірами і масою [[супутники Сатурна|супутник Сатурна]] після [[Титан (супутник)|Титана]] (5150&nbsp;км), [[Рея (супутник)|Реї]] (1530&nbsp;км), [[Япет (супутник)|Япета]] (1440&nbsp;км), [[Діона (супутник)|Діони]] (1120&nbsp;км) і [[Тефія (супутник)|Тефії]] (1050&nbsp;км). За ним слідує [[Мімас (супутник)|Мімас]] (397&nbsp;км). Ці 7 об'єктів, на відміну від усіх менших супутників Сатурна, мають доволі правильну кулясту форму. Таким чином, Енцелад&nbsp;— один із найменших кулястих супутників Сатурна.
 
У другому наближенні форма Енцелада описується сплющеним тривісним [[еліпсоїд]]ом. Його розміри (за даними станції «Кассіні»)&nbsp;— {{nobr|513,2±0,6 км ({{mvar|a}}) × 503502,8±0,4 км ({{mvar|b}}) × 497496,6±0,4 км ({{mvar|c}})}}, де {{mvar|a}}&nbsp;— діаметр вздовж осі, направленої на Сатурн, {{mvar|b}}&nbsp;— діаметр вздовж дотичної до орбіти, {{mvar|c}}&nbsp;— відстань між північним і південним полюсом<ref name="allplanets" Thomas_2010/>.
 
== Орбіта ==
Рядок 62:
|[[Файл:Saturn's Rings PIA03550.jpg|thumb|450px|Схема кілець і супутників Сатурна. В найщільнішій частині кільця E видно Енцелад]] || [[Файл:E ring with Enceladus.jpg|thumb|250px|Кільце E та Енцелад. Кільце добре помітне завдяки освітленню ззаду (Сонце розташовується за 5° від центра знімка)]] || [[File:Enceladus & Rings.jpg|thumb|250px|Енцелад і кільця Сатурна. Знімок зроблений [[Космічний апарат|космічним апаратом]] {{нп|Кассіні (космічний апарат)|«Кассіні»|ru|Кассини (космический аппарат)}} 29 липня 2015 року з відстані близько 1&nbsp;млн км. Видно гейзери в районі південного полюса супутника]]
|}
Є два шляхи наповнення кільця E частинками<ref name=Spahn/>. Перше і, ймовірно, головне джерело частинок&nbsp;— [[Кріовулканізм|кріовулканічні]] факелиструмені з південної полярної області Енцелада. Більшість їхніх викидів падає назад на поверхню супутника, але деякі частинки долають його тяжіння і потрапляють в кільце E, оскільки [[перша космічна швидкість]] для Енцелада становить всього {{nobr|866 км/год}}. Друге джерело частинок&nbsp;— викиди з поверхні Енцелада при ударах метеоритів. Це справедливо і для інших супутників Сатурна, орбіта яких проходить всередині кільця E.
 
== Поверхня ==
Рядок 70:
Перші детальні знімки поверхні Енцелада отримав «[[Вояджер-2]]». Дослідження отриманої мозаїки високої роздільності показало, що на супутнику є принаймні п'ять різних типів ландшафту, в тому числі ділянки з кратерами, гладкі області та ребристі ділянки, які часто межують із гладкими<ref name="Rothery" />. На поверхні мало кратерів і багато своєрідних жолобків. Крім того, там є довгі тріщини<ref name="cracks" /> та уступи. Ці факти вказують на те, що поверхня Енцелада молода (декілька сотень мільйонів років) і/або нещодавно оновлена. Мабуть, це пов'язано з його [[Кріовулканізм|кріовулканічною]] активністю.
 
Енцелад складається переважно з водяного льоду єй має майже білу поверхню з рекордною в [[Сонячна система|Сонячній системі]] чистотою і відбивною здатністю. Він відбиває майже{{s|81 все± світло,4 що%}} падаєсонячного навипромінювання нього: його([[болометр]]ичне [[Альбедо|альбедо Бонда]] перевищуєБонда 99&nbsp;%за даними «Кассіні»)<ref name="Smirnov_2010" Howett_2010/>. Відповідно, поглинання світла поверхнею дуже мале, і її середня температура опівдні досягає лише {{nobr|−198 °C}} (дещо холодніше, ніж на інших супутниках Сатурна)<ref name="Spencer_2006" />. [[Альбедо|Геометричне альбедо]] Енцелада дорівнює 1,38<ref name="Verbiscer_2007" />.
 
Автоматична станція [[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]], що досягла в 2004 році системи Сатурна, виявила фонтани частинок льоду висотою сотні кілометрів, що б'ють із чотирьох тріщин в районі південного полюса Енцелада. Із цих частинок утворюється «слід», що обертається вже навколо самого Сатурна у вигляді кільця. Поки не зовсім зрозуміло, що є джерелом енергії для цієї безпрецедентно сильної для настільки малого супутника вулканічної активності. Ним могла б бути енергія, що виділяється в ході [[Іонізаційна радіація|радіоактивного розпаду]], однак у водяному фонтані були виявлені пилові частинки та невеликі крижинки. Для того, щоб «закинути» їх на сотні кілометрів угору, потрібно занадто багато енергії. Ймовірно, надра Енцелада «розігрівають» [[приплив]]ні хвилі, однак за сучасними оцінками, їхня енергія на два порядки менша, ніж потрібно. 2010&nbsp;р. вчені виявили, що це нагрівання могла б пояснити [[лібрація]] при русі по орбіті<ref name="Smirnov_2010" />.
 
Температура поверхні&nbsp;— мінус 200 градусів за Цельсієм. ЄВ областірозломах зпівденної аномальнополярної високоюобласті температуроювона (наподекуди 20—30сягає градусів−90°C<ref вище)name=Spencer_2013/>. Наявність на Енцеладі таких ділянок та атмосфери, а також молодість поверхні вказує на наявність якогось джерела енергії, що підтримує геологічні процеси на супутнику.
 
=== Ландшафт ===
«[[Вояджер-2]]» виявив на поверхні Енцелада декілька типів деталей рельєфу [[Тектоніка плит|тектонічного]] походження: жолоби, [[Уступ (гірництвофізична географія)|уступи]], а також пояси западин і хребтів<ref name="Rothery" />. Дослідження [[Кассіні — Гюйгенс|«Кассіні»]] показують, що тектоніка&nbsp;— головний фактор, який формує рельєф Енцелада. Найпомітніші її прояви&nbsp;— [[рифт]]и, які можуть досягати 200&nbsp;км у довжину, 5—10&nbsp;— у ширину і близько кілометра в глибину.
{|
|[[Файл:EN004 Painting on the walls.jpg|thumb|Знімок поверхні Енцелада у псевдокольорах. Видно характерні деталі рельєфу, в тому числі й кратери, які руйнуються. Знімок отриманий «Кассіні» 9 березня 2005 року]] || [[Файл:EN004 Moon with a Past.jpg|thumb|Мозаїка поверхні Енцелада з високою роздільністю показує багато розломів і кратерів (переважно давніших, ніж розломи). Знімок «Кассіні», 9 березня 2005 року]]
Рядок 94:
[[Файл:EN003 Samarkand Sulci.jpg|thumb|upright|left|{{нп|Вибоїни Самарканд||ru|Рытвины Самарканд}} на Енцеладі. Знімок «Кассіні» 17 лютого 2005 року. Справа видно північно-західну частину рівнини Сарандіб]]
Дві гладкі [[рівнина|рівнини]]&nbsp;— {{нп|рівнина Сарандіб|Сарандіб|ru|равнина Сарандиб}} і {{нп|рівнина Діяр|Діяр|ru|равнина Дийяр}}&nbsp;— були відкриті ще «Вояджером-2». Вони мають переважно низький рельєф і дуже слабо кратеровані, що вказує на їхній відносно молодий вік<ref name="Smith" />. На знімках рівнини Сарандіб, зроблених «Вояджером-2», ударних кратерів не видно взагалі. На південному-заході від неї є ще одна рівнинна область, яку навхрест перетинають декілька западин і уступів. Пізніше «Кассіні» отримав набагато детальніші знімки цих гладких у першому наближенні областей, і виявилося, що вони перетинаються великою кількістю низьких хребтів і розломів.
Наразі вважається, що ці деталі рельєфу виникли через [[напруження зсуву]]<ref name="Turtle" />. На детальних фотографіях рівнини Сарандіб, знятих «Кассіні», видно і невеликі кратери. Вони дозволили оцінити вік рівнини. Його оцінки (в залежності від прийнятого значення швидкості накопичення кратерів) лежать в інтервалі від 170&nbsp;млн до {{nobr|3,7 млрд}} років<ref name="Porco" /><ref name="Crater_flux">Єдиний метод визначення абсолютного віку поверхні небесних тіл, з яких немає зразків речовини&nbsp;— [[підрахунок кратерів|розрахунок за концентрацією кратерів]]. На жаль, швидкість накопичення кратерів на об'єктах зовнішньої [[Сонячна система|Сонячної системи]] точно не відома. Оцінки віку, виконані за однією і тією ж концентрацією кратерів і різними значеннями швидкості кратерування, сильно відрізняються. Тому для повноти картини надаються обидві оцінки, наведені у Porco ''et al.'', 2006.</ref>.
 
На знімках «Кассіні», що охоплюють не зняті раніше ділянки поверхні, виявлені нові гладкі рівнини (особливо на ведучій півкулі). Ця область (подібно до південної полярної області) покрита не низькими хребтами, а численними системами жолобів та гірських хребтів. Вона розташовується на стороні супутника, протилежній до рівнин {{нп|рівнина Сарандіб|Сарандіб|ru|равнина Сарандиб}} і {{нп|рівнина Діяр|Діяр|ru|равнина Дийяр}}. Через це вважається, що на розподіл різних типів рельєфу по поверхні Енцелада вплинула припливна дія Сатурна<ref name="Pappalardo" />.
Рядок 119:
У березні 2015 року журнал [[Nature]] повідомив про виявлення на Енцеладі гарячих гейзерів, викиди яких містять частинки [[Діоксид кремнію|діоксиду кремнію]] (SiO<sub>2</sub>)<ref>{{стаття|автор=Hsiang-Wen Hsu, Frank Postberg, Yasuhito Sekine, etc.|назва=Ongoing hydrothermal activities within Enceladus|посилання=http://www.nature.com/nature/journal/v519/n7542/full/nature14262.html|мова=en|видання=[[Nature]]|рік=2015|номер=519|сторінки=207-210|doi=10.1038/nature14262}} {{ref-en}}</ref>.
 
У травні 2015 року вбуло журналі Geochimica et Cosmochimica Acta вийшла стаття вчених із інституту Карнегі, в якій були опублікованіопубліковано результати з визначення кислотності рідини, що викидається гейзерами Енцелада. Модель океану, побудована авторами дослідження на основі даних, отриманих зондом «Кассіні» з допомогою мас-спектрометрів і газоаналізаторів, показує, що в речовині струменів, а, отже, і у водах підповерхневого океану, міститься велика кількістьбагато розчиненої кухонної солі та соди. Вони є лужнимсильнолужним середовищем, з [[pH]] порядкублизько 11—12, сумірним з розчинами аміаку. Схожий склад розчинених речовин (але pH близько 10) мають [[озеро Моно]] в Каліфорнії та [[Магаді]] в Кенії, в яких мешкають як одноклітинні, так і багатоклітинні організми, в тому числі різні рачки<ref>{{cite web|url=https://nplus1.ru/news/2015/05/08/enceladus-ocean-equal-earth-lake|title=Океаны на Энцладе назвали перспективными кандидатами на наличие жизни|date=08.05.2015}} {{ref-ru}}</ref>, а в другому&nbsp;— навіть [[Alcolapia|риби]]<ref>{{cite journal |title=pH, Salinity and Temperature Tolerance of Lake Magadi Tilapia |author=Reite, O. B.; Maloiy, G. M. O.; Aasehaug, B. |journal=Nature |volume=247 |issue=5439 |date=1974 |bibcode=1974Natur.247..315R |doi=10.1038/247315a0}}</ref>.
 
== Атмосфера ==
Рядок 142:
== Посилання ==
{{Reflist|refs=
<ref name=allplanets>[http://www.allplanets.ru/solar_sistem/saturn/saturn_statya.htm Планетные системы] {{ref-ru}}</ref>
<ref name=Porco>{{cite journal
|author=Porco C. C. [http://ciclops.org/team/iss_team.php?js=1 et al.]
Рядок 198 ⟶ 197:
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Verbiscer_2007>{{cite journal
|doi=10.1126/science.1134681▼
|title=Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act
|year=2007
Рядок 204 ⟶ 202:
|journal=Science
|volume=315
|issue=5813▼
|pages=815 (supporting online material, table S1)
▲ |doi=10.1126/science.1134681
|bibcode=2007Sci...315..815V
|pmid=17289992
▲ |issue=5813
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Turtle>Turtle, E. P.; ''et al.''; [http://saturn.jpl.nasa.gov/multimedia/products/pdfs/CHARM_Turtle_050426.pdf Enceladus, Curiouser and Curiouser: Observations by Cassini's Imaging Science Subsystem], Cassini CHARM Teleconference, 2005-04-28 {{ref-en}}</ref>
Рядок 265:
| archivedate = 2013-05-15
}} {{ref-en}}</ref>
<ref name=Howett_2010>{{cite journal
|title =Thermal inertia and bolometric Bond albedo values for Mimas, Enceladus, Tethys, Dione, Rhea and Iapetus as derived from Cassini/CIRS measurements
|author =Howett C. J. A., Spencer J. R., Pearl J., Segura, M.
|date =2010
|journal=Icarus
|volume =206
|issue =2
|pages =573–593
|doi =10.1016/j.icarus.2009.07.016
|bibcode=2010Icar..206..573H
}}</ref>
<ref name=Spencer_2013>{{cite journal
|title =Enceladus: An Active Ice World in the Saturn System
|author =Spencer J. R., Nimmo F.
|date =2013
|journal=Annual Review of Earth and Planetary Sciences
|volume =41
|pages =693–717
|doi =10.1146/annurev-earth-050212-124025
|bibcode=2013AREPS..41..693S
}}</ref>
<ref name=Thomas_2010>{{cite journal
|title =Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission
|author =Thomas P. C.
|date =2010
|journal=Icarus
|volume =208
|issue =1
|pages =395–401
|doi =10.1016/j.icarus.2010.01.025
|bibcode=2010Icar..208..395T
|url=http://web.archive.org/web/20110927185355/http://www.ciclops.org/media/sp/2011/6794_16344_0.pdf
}}</ref>
}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Енцелад_(супутник)