Кавказька Албанія: відмінності між версіями

З IV століття цар Урнайром почав запроваджувати [[християнство]]. Незабаром церква отримала значні володіння, а селяни мусили платити на її користь десятину. В IV–VIIIIV—VIII століттях албанську церкву очолював самостійний (автокефальний) [[католікос]].

В ІІІ столітті Албанію захопила держава [[Сасаніди|Сасанідів]] яка вперто намагалася закріпитися в районі сучасного [[Дербент]]у де знаходилося одне з найдавніших міст Албанії — Чола (Чога, Джора). Сасаніди обклали населення важкими податками та повинностями змушуючи будувати укріплення в районі Чоли. Визиск іноземців призводив до повстань албанців та інших закавказьких народів. Найбільшим було повстання вірмен, албанців та іберів у 450–451450—451 роках на чолі з вірменським князем [[Вардан Маміконян|Варданом Маміконяном]]. Відбувалися повстання і пізніше — в 481–484481—484, 571–572571—572 роках та інші. Придушивши повстання 457 року очолюване царем Ваче ІІ, Сасаніди скасували царський титул Албанії, однак пізніше його було відновлено за царя Вачагана ІІ (487–510487—510), а в VI столітті знову скасовано. В VII столітті князі з роду Міхранідів в умовах, коли держава Сасанідів ослабла в боротьбі з арабами відновили політичну самостійність країни. Видатним державним діячем першої половини VII століття був князь [[Джеваншир]]. За його правління Албанія змогла відстояти свою незалежність в боротьбі з [[Халіфат]]ом на півдні та [[Хазарський каганат|Хазарським каганатом]] на півночі.