[[Файл:Деміївка Київ 1888.jpg|міні|праворуч|300пкс|Деміївка. Фото 1888 року.]]
Місцевість почала формуватися в XVIII століття як група поселень у долині [[Либідь (річка)|Либіді]], на перетині її зі шляхом на [[Васильків]]. До середини XIX століття фігурувала як ''Либідська земля'', два села (слобідки) — ''Верхньолибідське'' і ''Нижньолибідське''<ref name="Хот2">Доминик Пьер де ля Флиз''. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. — Киев, 1854.</ref> (були розташовані вздовж [[Либідь (річка)|р. Либідь]]). СучаснаПід назвасучасною (походженняназвою невідоме) —відома з 21820-їх половинироків<ref>Геометрическій XIXуменьшеный планъ губернскаго города Кіева съ селитебною землею… Назначеніе здѣлано на планѣ 1823 года въ генварѣ мѣсяцѣ // Науковий архів Інституту археології НАН України. століття— Ф. 14, колиспр. 117. {{ref-ru-dor}}</ref> У 1850-х роках Деміївка згадана як село [[Хотівська волость|Хотівської волості]] [[Київський повіт|Київського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. З кінця XIX століття — робітниче селище.
1908 року київський підприємець [[Марголін Давид Семенович|Давид Марголін]] відкрив на Деміївці приватну трамвайну лінію, яка пролягала приблизно від теперішнього провулка [[Провулок Руслана Лужевського|Руслана Лужевського]] до [[Голосіївська площа|Голосіївської площі]]. Марголін мав розкішно облаштований вагон для особистих поїздок. Ця лінія увійшла до міської мережі 1918 року.
{{OldStyleDateСС|16|жовтня|1918|3}} року в Деміївці відбувся економічний страйк 1626 з 2039 робітників товариства Київського цукрово-рафінадного заводу. Вони вимагали підвищити заробітну плату, не здійснювати відрахувань з неї в лікарняну касу, заплатити за час страйку. Страйк продовжувався п'ять днів, завершився компромісом.
{{OldStyleDateСС|17|вересня|1918|4}} року за законом Ради міністрів [[Українська Держава|Української Держави]] передмістя Деміївка було прилучено до міста Києва<ref>'''Присоединеніе Деміевки.''' Гетманомъ Украины утвержденъ одобренный совѣтомъ министровъ законъ о присоединеніи предмѣстьевъ Кіева Деміевки, Саперной слободы съ прилегающими къ нимъ землями въ количествѣ до 262 десятинъ къ г. Кіеву согласно съ планомъ отъ 2 октября 1910 г. // Послѣднія новости. Кіевъ. — 1918. — № 5204 (Утренній выпускъ). — 21 (8) сентября. — С. 3. {{ref-ru-dor}}</ref>. З середини 1920-х до початку 1960-х років мала назву ''Сталінка'' (на честь радянського політичного діяча [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]], цей топонім офіційно вживався до початку 1960-х років, а неофіційно — й понині). Більшу частину старої забудови знесено в 1970-ті роки.
Центр Деміївки — [[Деміївська площа]], у центрі якої розташований [[Центральний автовокзал]], а поряд із цією площею — [[Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського|бібліотека ім. В. Вернадського]]. У 1985 році на площі було встановлено пам'ятник воїнам-автомобілістам у вигляді вантажівки-«полуторки» на постаменті (архітектори Микола Кислий, Сергій Новгородський).
