Математичні начала натуральної філософії: відмінності між версіями

'''«Математи́чні нача́ла натура́льної філосо́фії»''' ({{lang-la|Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica}}) або, скорочено, «Начала» ({{lang-la|Principia}})&nbsp;— фундаментальна праця [[Ісаак Ньютон|І.&nbsp;Ньютона]], у якій він сформулював [[закон всесвітнього тяжіння]] і три [[закони Ньютона]], котрі заклали основи [[класична механіка|класичної механіки]]. Праця у трьох книгах вперше була опублікована 5 липня 1687 року<ref>[http://www.gutenberg.org/files/28233/28233-h/28233-h.htm Philosophiae Naturalis Principia Mathematica, 1687]</ref>. Згодом Ньютон опублікував ще дві редакції у 1713 та у 1726<ref>Isaac Newton's Philosophiae Naturalis Principia Mathematica: the Third edition (1726) with variant readings, assembled and ed. by Alexandre Koyré and I Bernard Cohen with the assistance of Anne Whitman (Cambridge, MA, 1972, Harvard UP).</ref> роках. Потім було ще п'ять чи шість видань латинською. Останнє з цих латинських видань здійснене у [[Глазго]] в 1871 &nbsp;р. за підтримки [[Вільям Томсон|В.&nbsp;Томсона]] (лорда Кельвіна) і Г.&nbsp;Блакбурна. Англійською «Начала» перекладені А. &nbsp;Моттом ({{lang-en|Andrew Motte}}) <ref>[http://books.google.com/books?id=Tm0FAAAAQAAJ&pg=PA1#v=onepage&q&f=false The mathematical principles of natural philosophy, Vol. 1]</ref><ref>[http://books.google.com/books?id=6EqxPav3vIsC&pg=PA1#v=onepage&q&f=false The mathematical principles of natural philosophy, Vol. 2]</ref> і видані у 1727 р.; наступним був французький переклад, виконаний маркізою дю Шатле (Дюшатле, {{lang-fr|Gabrielle Émilie Le Tonnelier de Breteuil, marquise du Châtelet}}) з примітками [[Алексі Клод Клеро|А.&nbsp;К.&nbsp;Клеро]], виданий у 1759 &nbsp;р., і німецький переклад І.&nbsp;Вольферса, виданий у [[Берлін]]і 1871 &nbsp;р.

У серпні 1684 року Галлей під час перебування у Кембриджі розповів Ньютону, що вони з [[Крістофер Рен|К.&nbsp;Реном]] і [[Роберт Гук|Р.&nbsp;Гуком]] обговорювали проблему, як, виходячи з формули закону тяжіння, вивести еліптичність форми орбіти планет, але не знайшли розв'язку. Ньютон повідомив, що в нього уже є таке доведення, і в листопаді надіслав Галлею готовий рукопис. Той відразу оцінивши значення результату й методу, негайно знову відвідав Ньютона і цього разу зумів умовити його опублікувати свої здобутки. 10 грудня 1684 року в протоколах [[Лондонське королівське товариство|Королівського товариства]] з'явився історичний запис<ref name=Kartsev>''Карцев В.&nbsp;П.'' Ньютон .&nbsp;— М.: Молодая гвардия, 1987. &nbsp;— (ЖЗЛ).</ref>:

У вступному розділі [http://books.google.com/books?id=Tm0FAAAAQAAJ&pg=PA19 «Аксіоми або закони руху»] на основі чітко визначених понять формулюються три закони ньютонівської механіки та шість наслідків з них. Закони Ньютон сформулював у наступномутакому вигляді: