Математичні начала натуральної філософії: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
стиль |
||
Рядок 2:
[[Файл:Prinicipia-title.png|thumb|Титульний аркуш «Начал» [[Ісаак Ньютон|Ньютона]]]]
[[Файл:NewtonsPrincipia.jpg|thumb|Примірник першого видання з рукописними помітками та виправленнями Ньютона для другого видання]]
'''«Математи́чні нача́ла натура́льної філосо́фії»''' ({{lang-la|Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica}}) або, скорочено, «Начала» ({{lang-la|Principia}}) — фундаментальна праця [[Ісаак Ньютон|І. Ньютона]], у якій він сформулював [[закон всесвітнього тяжіння]] і три [[закони Ньютона]], котрі заклали основи [[класична механіка|класичної механіки]]. Праця у трьох книгах вперше була опублікована 5 липня 1687 року<ref>[http://www.gutenberg.org/files/28233/28233-h/28233-h.htm Philosophiae Naturalis Principia Mathematica, 1687]</ref>. Згодом Ньютон опублікував ще дві редакції у 1713 та у 1726<ref>Isaac Newton's Philosophiae Naturalis Principia Mathematica: the Third edition (1726) with variant readings, assembled and ed. by Alexandre Koyré and I Bernard Cohen with the assistance of Anne Whitman (Cambridge, MA, 1972, Harvard UP).</ref> роках. Потім було ще п'ять чи шість видань латинською. Останнє з цих латинських видань здійснене у [[Глазго]] в 1871
== Історія написання ==
Історія створення цієї праці починається у 1682 році, коли наближення до Землі [[комета Галлея|комети Галлея]] викликало зростання інтересу до небесної механіки. [[Едмонд Галлей]] намагався вмовити Ньютона опублікувати його «загальну теорію руху», про яку вже давно ходили чутки в наукових колах, та Ньютон відмовився. Він взагалі неохоче відволікався від своїх досліджень заради кропіткої справи видання наукових праць.
У серпні 1684 року Галлей під час перебування у Кембриджі розповів Ньютону, що вони з [[Крістофер Рен|К. Реном]] і [[Роберт Гук|Р. Гуком]] обговорювали проблему, як, виходячи з формули закону тяжіння, вивести еліптичність форми орбіти планет, але не знайшли розв'язку. Ньютон повідомив, що в нього уже є таке доведення, і в листопаді надіслав Галлею готовий рукопис. Той відразу оцінивши значення результату й методу, негайно знову відвідав Ньютона і цього разу зумів умовити його опублікувати свої здобутки. 10 грудня 1684 року в протоколах [[Лондонське королівське товариство|Королівського товариства]] з'явився історичний запис<ref name=Kartsev>''Карцев В. П.'' Ньютон
<blockquote>Пан Галлей ... недавно бачив у Кембриджі м-ра Ньютона, і той показав йому цікавий трактат «De motu» ({{lang-la|Про рух}}).
Рядок 24:
Постулюється абсолютність простору і часу, міра яких не залежить від положення і [[швидкість|швидкості]] спостерігача. Дається визначення абсолютного і відносного рухів та спокою.
У вступному розділі [http://books.google.com/books?id=Tm0FAAAAQAAJ&pg=PA19 «Аксіоми або закони руху»] на основі чітко визначених понять формулюються три закони ньютонівської механіки та шість наслідків з них. Закони Ньютон сформулював у
* Усяке тіло продовжує перебувати в стані спокою або рівномірного і прямолінійного руху, поки й оскільки воно прикладеними силами не буде змушене змінити цей стан ({{lang-la|Corpus omne perseverare in statu suo quiescendi vel movendi uniformiter in directum, nisi quatenus illud a viribus impressis cogitur statum suum mutare}}).
|