Усанович Михайло Ілліч: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
SasZt (обговорення | внесок) дата смерті - http://eprints.zu.edu.ua/6486/2/%D0%9C.%20%D0%86.%20%D0%A3%D0%A1%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%98%D0%A7%20%E2%80%93%20%D0%A2%D0%92%D0%9E%D0%A0%D0%95%D0%A6%D0%AC%20%D0%A3%D0%97%D0%90%D0%93%D0%90%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%95%D0%9D%D0%9E%D0%8 |
Олег.Н (обговорення | внесок) джерела, категоризація, доповнення |
||
Рядок 1:
'''Миха́йло Іллі́ч Усано́вич ''' (
== Біографія ==
Народився 16 червня 1894 року у [[Житомир]]і. У 1912 році закінчив із золотою медаллю гімназію та вступив до [[Київський університет|Київського університету]] (закінчив у 1917). По закінченню навчання розпочав викладаціку діяльність на Вечірніх вищих жіночих курсах у [[Київ|Києві]], а паралельно працював у керованій академіком [[Вернадський Володимир Іванович|В. І. Вернадським]] біогеохімічній лабораторії [[АН УРСР]] (1919—1920). З 1924 року був технічним керівником хіміко-фармацевтичного заводу, співробітником [[Київський політехнічний інститут|Київського політехнічного інституту]] (1924—1929).
У 1929 році Усанович переїхав до [[Томськ]]а, де розпочав роботу на кафедрі аналітичної хімії, а пізніше неорганічної хімії[[Томський університет| місцевого університету]]. У 1930 його було обрано професором університету. За п'ть років його призначають професором [[Середньоазійський університет|Середньоазійського університету]] в [[Ташкент]]і і директором хімічного інституту про університеті. У 1944 році Усанович став завідувачем кафедри фізичної хімії [[Казахський університет|Казахського університету]] в [[Алма-Ата|Алма-Аті]].
Розробив кількісну теорію [[розчин]]ів. Показав, що так називана аномальна [[електропровідність]] — не виняток, а правило, довів помилковість застосування [[закон розведення Оствальда|закону розведення Оствальда]] до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію [[кислоти|кислот]] і [[основи|основ]]. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколигативних властивостей розчинів ([[щільність]], [[в'язкість]]) від їхньої складу.▼
У 1946 році його було обрано член-кореспондентом, а з 1962 року — дійсним членом [[Академія наук Казахської РСР|Академії наук Казахської РСР]].
Помер 15 червня 1981 року у Алма-Аті.
== Наукова діяльність ==
▲Розробив кількісну теорію [[розчин]]ів. Показав, що так називана аномальна [[електропровідність]] — не виняток, а правило, довів помилковість застосування [[закон розведення Оствальда|закону розведення Оствальда]] до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію [[кислоти|кислот]] і [[основи (хімія)|основ]]. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколигативних властивостей розчинів ([[щільність]], [[в'язкість]]) від їхньої складу.
== Основні наукові праці ==
*
* {{книга|автор=Усанович М. И. |заголовок= Исследования в области растворов и теории кислот и оснований |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=Алма-Ата |видавництво=Наука |рік=1970 |сторінки= |сторінок=364 }} {{ref-ru}}
== Див. також ==
* [[Теорії кислот і основ]]
== Джерела ==
* {{книга|автор=Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. |заголовок=Выдающиеся химики мира |місце={{comment|М.|Москва}} |видавництво=Высшая школа |рік=1991 |том= |сторінки=265—268 |сторінок= |isbn=5-06-001568-8 }} {{ref-ru}}
[[Категорія:
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Науковці Томського університету]]
[[Категорія:Науковці Казахського університету]]
[[Категорія:Уродженці Житомира]]
[[Категорія:
▲[[Категорія:Померли 15 червня]]
| |||