Дмитро Гуня: відмінності між версіями

 

Гуня розіслав посольства з проханням про допомогу до кримського хана (або калги-султана 26 лютого<ref name="ZW7"/>) і на [[Дон]]. Навесні [[1638]] року приєднався до селянсько-козацького повстання під проводом [[Скидан Карпо|Карпа Скидана]] і [[Острянин Яків|Якова Острянина]]. В другій половині березня повстанці на чолі з Острянином, Скиданом та Гунею вирушили із Запоріжжя з метою захопити переправи через [[Дніпро (річка)|Дніпро]]. Дмитро очолив флотилію, яка пішла вгору по Дніпру.<ref name="ZW7"/> Розгромивши окремі гарнізони Речі Посполитої, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від [[Кременчук]]а до [[Трипілля]] (переправи у Кременчуку, Максимівці, Бужині, Чигирині-Діброві<ref name="ZW7"/>). Після битви під [[Лубни|Лубнами]] загони очолювані Гуні приєдналися до основних сил козацького війська.

 

Після невдалого [[Жовнинська битва (1638)|бою під Жовнином]] частина повстанців на чолі з [[Острянин Яків|Яковом Острянином]], вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на [[Слобожанщина|Слобідську Україну]]. Козаки, що залишилися (близько 20 тис.), боролися далі, обравши [[гетьман]]ом Гуню. Вони відійшли до гирла [[Сула (річка)|Сули]], де у місці впадіння ріки [[Старець]] збудували табір. В ньому з червня до [[28 серпня]] ([[7 серпня]]) [[1638]] оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ [[Миколай Потоцький|Миколая Потоцького-«Ведмежої лапи»]] та [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Гуні про укладення перемир'я.