Після [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневого перевороту]] повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. В сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав з концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді [[1918]] Рада комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як «высокодаровитому выходцу из народа».
== За кордоном ==
Незважаючи на визнання на батьківщині, в [[1922]] Шаляпін покидає Росію. Виступав у [[США]] (зокрема в Метрополітен Опера, в Чикаго та інших містах), [[Париж]]і, [[Лондон]]і, [[Берлін]]і, [[Барселона|Барселоні]], [[Мілан]]і (Ла Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях «Російської опери» Церетелі і В. Де Базиля «Князь Ігор», «Русалка», і «Борис Годунов»). Останній публічний виступ співака відбувся в [[1937]].
Ф. Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав головну роль у фільмі «Дон Кіхот», [[1932]], музика Ж. Ібера). Автор мемуарів «Сторінки з мого життя» (1917), «Маска й душа» (1932).
Помер у Парижі від [[лейкоз]]у. В [[1984]] був перепохований на [[Новодівочий цвинтар|Новодівочому цвинтарі]].
== Аудіо ==
* {{audio|Арія_варязького_гостя.ogg|Арія Варязького гостя з опери "Садко"}}, виконує Ф.Шаляпін
