Гребінництво: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 3:
== Історія ==
Гребінництво – галузь оброблення рогу, один з давніх промислів в [[Україна|Україні]].
Виникнення гребінництва пов’язане з виробництвом рогових порохівниць для козацького стану, гребінців для населення. На Полтавщині їх виготовляли від 17 ст. у с. Хомутець (нині Миргород. р-ну Полтав. обл.).
В. Василенко стверджує, що гребінництво функціонувало у 18 ст. в осередках: [[Хомутець]], Баришівка (нині смт Київської області), Шумське (нині село Роменського р-ну [[Сумська область|Сумської обл.]]). Постачали сировину й збували вироби щетинники (торгівці-ходівники) [[Рашівка|Рашівки]] (нині село [[Гадяцький район|Гадяцького р-ну]] [[Полтавська область|Полтавської обл]].). Після [[1861]] промисел гребінництва набув розвитку. Провідний осередок гребінництва – Хомутець. На поч. 19 ст. тут було 12 ремісників, на [[1885|1885 р]].– 201, [[1900]] р. – 147, [[1922]] р. – 352.
Миргородське повітове земство відкрило зразкову майстерню рогового виробництва. Від серед. 19 ст. гребінництвом займалися у Груні Зіньківського повіту, пізніше – Гадяцького і Прилуцького повітів Полтавської губернії [[1923]] р. заснувало [[товариство]] «Гребінець» у Хомутці (196 майстрів), згодом – [[артіль]] «Наша праця», де виробляли гребінці, сюрчки, ґудзики, [[Мундштук|мундштуки]].
У 17–18 ст. рогові порохівниці оздоблювали лінійними та рослинними візерунками, написами (збереглися дві, зроблені [[1724]] р. і [[1731]] р. І. Дружиненком). Гребінці діляться на «одборні» (найкращі, великих розмірів) і «кінцеві».
На виставках у 19–20 ст. експонувалися гребінці С. Даценка ([[1846]], нагорода 7 крб сріблом) з Роменщини, В. Карабанова ([[1896]], бронзова медаль), С. Леня, Г. Линника, Андріана, Г. і К. Куликів, Є. Дерев’яненка.
Зразки гребінництва представлено у Миргородському і [[Полтавський краєзнавчий музей|Полтавському краєзнавчих музеях]].
== Сучасність ==
| |||