Сарказм: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
апппппрррркееееееееееееееееееееееееееееееееееееркер |
м Відкинуто редагування 77.121.103.141 (обговорення) до зробленого Khodakov Pavel |
||
Рядок 1:
'''Сарказм''' (від {{lang-el|σαρκασμός}}, буквально «розривати [м'ясо]») — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь [[іронія|іронії]], [[троп]] і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства. Сарказм заснований не лише на посиленому контрасті між тим, що розуміється і тим, що висловлюється, але і на безпосередньому навмисному оголенні того, що розуміється.
На відміну від [[іронія|іронії]] сарказм нічим не прикритий. Це аморальні речі, різко негативні.
До сарказму вдавався [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Г. Шевченко]]: ''Сон'', ''Кавказ'', ''Юродивий''.
== Властивості ==
Сарказм — жорстка насмішка, яка може відкриватися позитивним судженням, але в цілому завжди містить негативне забарвлення і вказує на недолік людини, предмета або явища, тобто того, щодо чого відбувається. Сарказм містить в собі боротьбу з ворожими явищами дійсності через осміяння їх. Нещадність, різкість викриття — відмітна особливість сарказму. На відміну від іронії, в сарказмі знаходить своє вираження вища ступінь обурення, ненависть.
Сарказм ніколи не є характерним прийомом гумориста, який, виявляючи смішне в дійсності, зображує її завжди з певною часткою симпатії і співчуття.
Завдяки своїй безпосередній ударності, сарказм є формою викриття, однаковою мірою властивою публіцистиці, полеміці, ораторській промові, художній літературі.
Саме тому сарказм особливо широко використовується в умовах гострої політичної боротьби. Розвинене політичне життя Греції та Риму породило високі зразки сарказму у [[Демосфен]]а, [[Цицерон]]а і [[Ювенал]]а.
Глибоким сарказмом була просякнута творчість великих борців молодої буржуазії проти феодалізму.
Ф. [[Рабле]], гуманіст, який боровся проти скутості свідомості теологією і схоластичною наукою, стріли свого сарказму спрямовує проти [[схоластика|схоластичних]] вчених, утворюючи від слова «Сорбонна» глузливі «сорбонята», «сорбоніди» і т. д. М.-Ф. [[Вольтер]] широко використовував прийом сарказму для викриття церкви та її служителів у своїх [[памфлет]]ах і особливо в «Орлеанській діві».
У памфлетах Вольтера сарказм на адресу церкви піднімався до патетики обурення в часто повторюваною кінцівці: «Ecrasez l'infâme» («розчавіть гадину»). Надзвичайною розмаїтістю вирізняються сарказми Дж. [[Свіфт]]а в його викритті окремих царин суспільного життя сучасної йому Англії.
Приклади сарказмів:
* Якщо хворий дуже хоче жити, то лікарі безсилі ([[Фаїна Раневська]])
* Нескінченні лише Всесвіт і дурість людська, при цьому, щодо Всесвіту, у мене є сумніви ([[Альберт Ейнштейн]])
== Джерела ==
* Стаття заснована на матеріалах Літературної енциклопедії 1929—1939.
{{Стилістичні фігури}}
[[Категорія:Гумор]]
|