|
== Виникнення ==
З сатиричних драм, за свідченням [[Арістотель|Арістотеля]], розвинулася трагедія шляхом розширення сюжету і заміни комічного стилю серйозним і урочистим. Зовнішня особливість, що відрізняє сатиристичнусатирівську драму від трагедії в епоху розквіту [[Грецький театр|грецького театру]], зводиться до участі в сценічній дії сатирів, яка, за переказами, була залучена до виконання [[Дифірамб|дифірамбом]]. Місцем виникнення сатиристичногосатирівського хору визнається [[Пелопоннес]]; в [[Афіни|Афінах]] сатиристичнийсатирівський дифірамб виявляється явищем, що приуроченим до форм атичного культу. Хронологічно це явище відносять до тиранії Пісістрата, який заснував свято великих Діонісій (міських). Інакше думку, батьківщиною сатиристичногосатирівського хору були Афіни, причому сценічні сатири, одягали на себе цапову шкуру (в інших частинах костюма вони швидше могли нагадувати кентаврів), представляли собою свиту [[Діоніс|бога Діоніса]], тотемом якого був, між іншим, цап. Хоровий танцювальний дифірамб, що виконувався рядженими сатирами, був, по цьому переконанню, залишком обрядового дійства тієї пори, коли Діоніса вшановували, приймаючи образ присвяченої йому тварини, причому в міфі, який ліг в основу драматичного дійства, ці сатири перетворилися в супутників Діоніса (Веселовський, «Три глави з історичної поетики»). Дехто вважав, що сатири були введені спеціально з метою потішати і розважати публіку і з культом нічого спільного не мали. Як би там не було, обстановка сатиристичногосатирівського хору увійшла в ужиток свята на честь Діоніса і зумовила розвиток культової і потім художньої драми.
У легендах про Діоніса було дано поєднання ідей страждання і радості, смерті і життя. Ця подвійність природи божества відбивалася на побуті святкування: носії обрядового акту — сатири — то виконували під танець пристрасні пісні, пройняті веселощами, то налаштовувалися на лад плачу. При поступовій еволюції обрядових форм веселі і серйозні моменти розподілилися між сатиристичноюсатирівською драмою і трагедією: перша втримала назву і маски культових виконавців стародавнього дифірамба. Розвиток комедії йшов зовсім самостійно, але поряд з розвитком сатиричних драми і трагедії: ні за конституцією, ні по обстановці, ні по цілям грецька комедія не була пов'язана з сатиристичноюсатирівською драмою. На думку [[Магаффі]] («Історія класичного періоду грецької літератури»), сатиристичнасатирівська драма була в первісній фазі розвитку, виконувався нижчим класом населення, причому хор почав наслідувати ігри сатирів, тоді як трагедія виникла з серйозного дифірамба. Коли останній став ухилятися від своєї первісної мети і почав прославляти, крім Діоніса, інших богів і героїв, сатиристичнийсатирівськийй дифірамб був приурочений до афінської сцени і увійшов в моду.
== Історія ==
|
