Перепелюк Володимир Максимович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
AHbot (обговорення | внесок) м виправлення включення вилученого файлу: Файл:Perepelyuk-book.jpg |
Ветер (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Володи́мир Макси́мович Перепелю́к''' (* 8 листопада ([[21 листопада]] за новим стилем) [[1910]], село [[Боришківці (Кам'янець-Подільський район)|Боришківці]], нині [[Кам'янець-Подільський район|Кам'янець-Подільського району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] — † [[3 липня]] [[2000]], смт [[Вороновиця (смт)|Вороновиця]], [[Вінницький район
== Біографічні відомості ==
26 років був солістом-бандуристом Державного хору під керуванням [[Верьовка Григорій Гурійович|Григорія Верьовки]]. Вийшовши на пенсію, працював лісником у Вороновицькому лісництві [[Вінницький район|Вінницького району]].
Шлях до кобзарства, як високого мистецтва, був злетом його таланту. А все починалось з Вороновицького аматорського театру при сільськогосподарському технікумі, де йому в п'єсі «Тарасова ніч» потрібно було зіграти роль кобзаря. В 1939 р. В. Перепелюка запрошують до кобзарського ансамблю при Київській філармонії. В 1944 р. створюється в Києві Державний український народний хор. Перепелюк стає солістом хору, створює свої твори: «Дума про визволення України», «Про Ковпака», «Про Олега Кошового», пісні «Доріженька», «Про закінчення війни».
Провідна роль артиста давала можливість зніматись в кінофільмах як: «Тарас Шевченко», «[[Зачарована Десна (фільм)|Зачарована Десна]]», «Сліпий музикант». Вся багатогранна діяльність кобзаря відображена в експонатах музею це і фото різних років, листи, ноти, журнали, музичні інструменти, які належали Володимиру Максимовичу, особисті речі тощо.
В 70-х роках В. М. Перепелюк вийшов на пенсію, повернувся до Вороновиці. Володимир Максимович дуже любив природу, ліс і тому іде працювати до лісництва. Хоч і був понад чверть століття артистом, але в душі назавжди лишався відданим землі. Ця робота надихала його на створення колекції «Геніальна художниця природа», яка нараховує 86 предметів зроблених руками майстра. З колекцією кобзаря ознайомлювались учні шкіл області, училищ, трудових колективів, про що свідчать книги відгуків зібрані кобзарем за багато років. В кожну гілочку, корінчик, з яких виготовляв вироби, кобзар вносив свою долю фантазії і таланту. Для кожної речі в нього була приготовлена пісенька чи вірш, придумував своїм витворам чудернацькі назви. Наприклад «Пегас», «Чапля-модниця», «Голодний вовк», «Птаха-ліра», «Жар-птиця», «Корабель пустелі», «Птиця-цариця» та інші.
Рядок 15 ⟶ 14:
== Пам'ять ==
2001 року управління культури Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницький обласний центр народної творчості при підтримці Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки кобзарів України започаткували обласне свято кобзарського мистецтва імені Володимира Перепелюка «Струни вічності».
Рядок 45 ⟶ 43:
[[Категорія:Померли 2000]]
[[Категорія:Члени Національної спілки кобзарів України]]
{{bio-stub}}
| |||
