Відкрити головне меню

Зміни

3123 байти додано ,  2 роки тому
додано посилання на текст
Особа, що займається шпигунством, називається '''шпигун''' ([[староукраїнська мова|староукраїнською]] — '''шпиг''', '''шпєг'''<ref>Лист 1. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого (05-07.XII.1573) // Коршунаў А. Ф. ''Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці'' [http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm]. — Мінск, 1975.</ref>).
 
Поширене на сьогодні в суспільстві розуміння шпигунства як певного роду діяльності сформовано переважно узагальненим літератуно-кінематографічним образом шпигуна (розвідника) та диспозицією відповідної статті Кримінального кодексу України. Причому, зі зрозумілих причин, перший чинник є, безперечно, домінуючим. Відтак, у розмовній лексиці термін «шпигунство» є, по суті, жаргонно - публіцистичним синонімом розвідувальної діяльності, а під «шпигунами» переважно розуміються кадрові співробітники або агенти спецслужб іноземних держав, що намагаються здобути секретну інформацію, при цьому нерідко вдаючись до підкупу, шахрайства, погроз та навіть вбивства. Через усталення подібних соціально-політичних стереотипів до шпигунів це слово набуло виразно-негативного емоційного забарвлення, тоді як представників власних спецслужб, які проводять аналогічну діяльність за кордоном, прийнято називати більш благородним словом, овіяним ореолом сміливості, інтелекту, патріотизму та мужності – розвідник [3c. 99]<ref>{{Cite book|title=Шпигунство як діяльність зі здобування інформації|last=Шлапаченко В.М.|first=|year=|publisher=Національна академія СБ України|location=журнал «Інформаційна безпека людини, суспільства, держави» 1(17) 2015 р|pages=99-109|language=|isbn=}}</ref> .
 
'''визначальними ознаками шпигунської діяльності є такі:'''
- з огляду на кримінально-правову заборону та системну контррозвідувальну діяльність здійснюється таємно, конспіративно;
 
- спричиняє або створює загрозу спричинення шкоди життєво важливим інтересам держави (повноті та своєчасності їх реалізації) у тих сферах її діяльності, де відбувається обіг секретної інформації<ref name=":0">{{Cite book|title=Кримінальна відповідальність за шпигунство|last=Шлапаченко|first=Володимир Миколайович|year=2015|publisher=Національна Академія СБ України|location=м. Київ|pages=348|language=укр.|isbn=978-966-8916-43-4}}</ref> [3].
 
В лінгвістичному аспекті '''''виникнення терміну''','' яким позначалась вивідування або передавання супротивнику важливої (а згодом – таємної) інформації та його потрапляння до української мови має досить цікаву історію. Слово «Spion» почало активно вживатися у військовій термінології країн Європи наприкінці XІV - початку XV століття. Утворене від німецького іменника spaher (сищик, нишпорка), родинне дієслово - spähen (підглядати, слідкувати), це слово, потрапивши до Італії перетворилося на «spione» і повернувшись до Німеччини на початку XVI століття набуло вигляду «Spion», означаючи розвідників та лазутчиків неприятеля під час війни, а їх діяльність - як «Spionage». Вже в середині XVI століття цей термін було запозичено іншими європейськими мовами, зокрема французькою (espionnage), іспанською (espionaje) та англійською (espionage), а в XVIІ столітті він починає широко використовувався і в тогочасному законодавстві Європи, звідки на початку XVIІІ століття був запозичений Петром І в російську військову термінологію та військове кримінальне законодавство, що діяло у той час і на значній території України. Так, вперше термін «шпіон» використовується у прийнятому в 1715 році «Артикулі воїнським з коротким тлумаченням», де в артикулі 124 подається і його коротке визначення – іноземний підданий, якого направили від неприятеля з метою довідатися про стан армії свого супротивника. Містив цей термін і збірник законодавства «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., який вважається проектом першого відомого в історії Кодексу українського права. До розмовної української мови варіант цього терміну – «шпигунство» було запозичено дещо раніше – на початку XVIІ століття з польської мови, де «szpiegоvstvo» утворилось від раннього німецького варіанту (нім. spaher – пол. szpieg), тоді як російська мова успадкувала вже поширений Європою пізній німецький варіант – «Spionage» («Spion»), щоправда поєднуючи його з польською вимовою, – «шпіонство» («шпіон», «шпік»), і лише у 20-х роках ХХ століття в російському (радянському) законодавстві остаточно затверджується фонетично німецький варіант – «шпіонаж». В той же час, україномовне видання першого радянського Кримінального кодексу УСРР 1922 р., мабуть на хвилі розпочатої тоді українізації, закріпило у вітчизняному законодавстві український термін - «шпигунство», яким ми послуговуємося і дотепер. [2c.14] <ref name=":0" />
 
== Перші шпигуни ==
== Джерела ==
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/t012341.html Кримінальний кодекс України], ст. 114
* Шлапаченко В.М. Кримінальна відповідальність за шпигунство : монографія / В. М. Шлапаченко. – К. : Центр навч., наук. та період. видань НА СБ України, 2015. – 348 с.
* Шлапаченко В.М. Шпигунство як діяльність зі здобування інформації // «Інформаційна безпека людини, суспільства, держави» 1(17) 2015 р. – С. 99-109.
* Шлапаченко В.М. '''Шляхи удосконалення кримінальної відповідальності за шпигунство у формі збирання (ст. 114 КК України)''' / В. М. Шлапаченко // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. - 2014. - № 1. - С. 84-94. - Режим доступу: [http://nbuv.gov.ua/UJRN/iblsd_2014_1_12 http://nbuv.gov.ua/UJRN/'''iblsd'''_2014_1_12]
* Шлапаченко В.М. '''Кримінальна відповідальність за шпигунство в законодавстві України: історичний аспект''' : навч. посіб. / В. М. '''Шлапаченко'''; Нац. акад. Служби безпеки України. Ін-т захисту інформації з обмеж. доступом. - К., 2007. - 77 c. - Бібліогр.: 68 назв. - укp.
* Шлапаченко В.М. '''Кримінальна відповідальність за шпигунство в законодавстві держав-членів НАТО''' : навч. посіб. / В. М. '''Шлапаченко'''; Нац. акад. СБУ. - К., 2007. - 57 c. - Бібліогр.: с. 34-36. - укp.
* Шлапаченко В.М. '''Становлення та удосконалення кримінальної відповідальності за шпигунство в законодавстві України XVI - XVIII століття''' / В. '''Шлапаченко''' // Прав., нормат. та метрол. забезп. системи захисту інформації в Україні. - 2006. - Вип. 2. - С. 118-123. - Бібліогр.: 21 назв. - укp.
 
* Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України [Текст] / [В.&nbsp;В.&nbsp;Цибулькін, Л.&nbsp;М.&nbsp;Рожен, Д.&nbsp;В.&nbsp;Вєдєнєєв та ін. ; заг. ред. П.&nbsp;Д.&nbsp;Морозов] ; Фонд ветеранів зовніш. розвідки України.&nbsp;— К. : Преса України, 2011.&nbsp;— 534 с. : іл.&nbsp;— Авт. зазнач. на звороті тит. арк.&nbsp;— Бібліогр. : с. 502–532 (552 назви).&nbsp;— ISBN 978-966-472-099-8
* {{ПС}}
Анонімний користувач