Відмінності між версіями «Роберт Бернз»

17 байтів вилучено ,  3 роки тому
нема опису редагування
(вікіфікація, оформлення, стиль)
Після такого приниження Бернз вирішив [[еміграція|емігрувати]] на [[Ямайка|Ямайку]]. Неправда, що він видав свої вірші, щоб заробити грошей на дорогу, — думка про це видання прийшла до нього пізніше. Надруковані в Кілмарноку вірші переважно на шотландському діалекті ({{lang-en|Poems, Chiefly in the Scottish Dialect}}) надійшли у продаж [[1 серпня]] [[1786]]. Половина накладу в 600 примірників розійшлася передплатою, решта було продано протягом кількох тижнів. Слава прийшла до Бернза майже відразу. Знатні добродії розкрили йому двері своїх особняків. Армор відмовився від позову, від Бетті Пейтон відкупилися 20 фунтами. [[3 вересня]] [[1786]] Джин народила двійню.
 
Місцева знать радила Бернзові забути про еміграцію, поїхати до [[Единбург|Единбургу]]у й оголосити загальнонаціональну підписку. Він прибув до столиці 29 листопада 1786 та за сприяння Дж. Канінґема та інших уклав 14 грудня договір з видавцем У. Крічем. У зимовий сезон Бернз був нарозхват у світському суспільстві. Йому були підвладні 'Каледонські мисливці', члени впливового клубу для обраних; на зборах Великої масонської ложі [[Шотландія|Шотландії]] його проголосили «[[Бард]]ом Каледонії». Единбурзьке видання віршів (вийшло 21 квітня [[1787]]) зібрало понад три тисячі передплатників і дало Бернзові приблизно 500 [[Шотландський фунт|фунтів]].
 
Перед від'їздом з Единбурга у травні Бернз познайомився з Дж. Джонсоном, напівписьменним гравером і фанатичним любителем шотландської музики, який незадовго доти видав перший випуск «Шотландського музичного музеума» ({{lang-en|The Scots Musical Museum}}). З осені [[1787]] на все життя Бернз фактично й був редактором цієї книжки: збирав тексти й мелодії, доповнював збережені уривки строфами свого авторства, втрачені чи непристойні тексти замінював своїми.