Відкрити головне меню

Зміни

вікіфікація, оформлення, стиль
| Ширина = 225пкс
| Підпис = Роберт Бернз, [[1787]]
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми =
| Дата народження = 25.1.1759
| Місце народження = [[Алловей]], [[Шотландія]], [[Британія]]
| Місце смерті = [[Дамфріс]], [[Шотландія]], [[Британія]]
| Національність = [[Шотландці|шотландець]]
| Громадянство =
| Мова творів = [[Шотландська германська мова|шотландська]], [[англійська мова|англійська]]
| Рід діяльності = [[поет]]
| Роки активності = 1786—1796
| Напрямок = [[романтизм]]
| Жанр =
| Magnum opus =
| Ukrcenter =
| Премії =
| Сайт =
| Примітки =
}}
 
Народився у сім'ї фермера-орендатора Вільяма Бернза.
 
Роберт та його брат Гілберт два роки ходили до школи. У [[1765]] році батько взяв у оренду ферму Маунт Оліфант, і Роберт з 10 років наймитував як дорослий працівник, не доїдав і перенапружував серце. Він читав, що потрапляло під руку, — від копійчаних брошур до [[Шекспір]]а і [[Джон Мільтон|Джона Мільтона]]. Попри те, що у школі він чув лише англійську мову, від «старої обслуги і з тих же брошур призвичаївся до мови шотландських [[балада|балад]], [[пісня|пісень]] і [[казка|казок]]».
 
У [[1777]] році батько перебрався до ферми Лохли біля Тарболтона, й у Роберта почалося нове життя. У Тарболтоні знайшов собі компанію до душі і незабаром став верховодою.
 
У [[1780]] році Бернз та друзі організували веселий 'Клуб холостяків', а [[1781]] року він вступив до [[масони|масонської ложі]]. [[13 лютого]] [[1784]] батько помер, і за ті гроші, що лишилися після нього, Роберт і Гілберт перевезли сім'ю до ферми Мосгіл біля Мохліна. Ще раніше, в [[1783]] році, Роберт почав нотувати у зошит свої юнацькі вірші та досить пишномовну прозу. Зв'язок із служницею Бетті Пейтон призвів до появи на світ його доньки [[22 травня]] [[1785]]. Місцеві критики скористалися нагодою і наклали на Бернза [[єпітимія|єпітимію]] за блудодійство.
 
=== Початок творчої кар'єри та стрімкий зліт ===
На початку [[1788]] Бернз відкрив собі поезію Р. Ферґюсона і зрозумів, що шотландська мова зовсім не варварський і відмираючий діалект і може передати будь-який поетичний відтінок — від солоної сатири до ліричних захоплень. Він розвинув традиції Ферґюсона, особливо у жанрі афористичної [[епіграма|епіграми]]. До [[1785]] року Бернз уже надбав популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир.
 
У [[1785]] році Бернз полюбив Джин Армор (роки життя — [[1765]]–[[1854]]), дочку мохлінського підрядника Дж. Армора. Бернз видав їй письмове 'зобов'язання' — документ, по шотландському праву, який засвідчував фактичний, хоч і незаконний шлюб. Проте репутація у Бернза була такою поганою, що Армор порвав 'зобов'язання' у квітні [[1786]] і відмовився взяти поета в зяті.
 
Після такого приниження Бернз вирішив [[еміграція|еміґруватиемігрувати]] на [[Ямайка|Ямайку]]. Неправда, що він видав свої вірші, щоб заробити грошей на дорогу, — думка про це видання прийшла до нього пізніше. Надруковані в Кілмарноку вірші переважно на шотландському діалекті ({{lang-en|Poems, Chiefly in the Scottish Dialect}}) надійшли у продаж [[1 серпня]] [[1786]]. Половина накладу в 600 примірників розійшлася передплатою, решта було продано протягом кількох тижнів. Слава прийшла до Бернза майже відразу. Знатні добродії розкрили йому двері своїх особняків. Армор відмовився від позову, від Бетті Пейтон відкупилися 20 фунтами. [[3 вересня]] [[1786]] Джин народила двійню.
 
Місцева знать радила Бернзові забути про еміґраціюеміграцію, поїхати до [[Единбург|ЕдинбурґуЕдинбургу]] й оголосити загальнонаціональну підписку. Він прибув до столиці 29 листопада 1786 та за сприяння Дж. Канінґема та інших уклав 14 грудня договір з видавцем У. Крічем. У зимовий сезон Бернз був нарозхват у світському суспільстві. Йому були підвладні 'Каледонські мисливці', члени впливового клубу для обраних; на зборах Великої масонської ложі [[Шотландія|Шотландії]] його проголосили «[[Бард]]ом Каледонії». Единбурзьке видання віршів (вийшло 21 квітня [[1787]]) зібрало понад три тисячі передплатників і дало Бернзові приблизно 500 [[Шотландський фунт|фунтів]].
 
Перед від'їздом з ЕдинбурґаЕдинбурга у травні Бернз познайомився з Дж. Джонсоном, напівписьменним гравером і фанатичним любителем шотландської музики, який незадовго доти видав перший випуск «Шотландського музичного музеума» ({{lang-en|The Scots Musical Museum}}). З осені [[1787]] на все життя Бернз фактично й був редактором цієї книжки: збирав тексти й мелодії, доповнював збережені уривки строфами свого авторства, втрачені чи непристойні тексти замінював своїми.
 
=== Державна служба ===
Бернз з тріумфом повернувся до [[Мохлін]]а 8 липня [[1787]]. Півроку слави не запаморочили йому голову, проте змінили ставлення у його селі. В Арморі радо було його прийнятоприйняли, і він відновив відносини з Джин. Проте у нього народилася дочка від единбурзької служниці, тому він знову вирушаєвирушив до ЕдинбурґуЕдинбургу.
 
Там він 4 грудня познайомився з освіченою заміжньою дамою АґнесАгнес Креґ М'Лехуз. Три дні потому він вивихнув коліно і, прикутий до ліжка, затіяв з 'Клариндою', як вона себе називала, любовне листування. Вивих мав і пізніше і суттєвіші наслідки. Лікар Бернза, обізнаний із Комісаром по акцизу в Шотландії Р. Гремом, дізнавшись про бажання поета служити в акцизі, він звернувся безпосередньо до Грема, той дозволив Бернзові пройти належне навчання. Поет пройшов його навесні 1788 в Мохліні і Тарболтоні й 14 липня отримав диплом. Перспектива альтернативного джерела заробітку надала йому сміливості підписати 18 березня контракт на оренду ферми Елісленд.
 
Дізнавшись, що Джин знову завагітніла, батьки вигнали її із дому. Бернз повернувся до Мохліна 23 лютого [[1788]] року, судячи з усього, відразу визнав Джин своєю дружиною, хоча оприлюднення відбулося лише у травні, а церковний суд затвердив їх шлюб лише 5 серпня. 3 березня Джин народила двох дівчаток, які померли. 11 червня Бернз почав працювати на фермі.
 
=== Останні роки життя ===
З кожним роком тим більше розгорялися пристрасті навколо [[французька революція|Великої французької революції]], яку Бернз прийняв охоче. Пішли розслідування щодо лояльності державних службовців. У грудні [[1792]] на Бернза накопичилося стільки доносів, що у Дамфріс, нове поселення Бернза, прибув Головний акцизний Вільям Корбет, щоб особисто проводити слідство. Старання Корбета і Грема скінчилося тим, що Бернза зобов'язали не базікати зайвого. Його мали намір просувати службовими щаблями, але у [[1795]] році він почав втрачати здоров'я: [[ревматизм]] позначився на ослабленому ще в молодих роках серці, спричинив набуті вади серця. Помер Бернз [[21 липня]] [[1796]] року.
 
== Українські митці про творчість Бернза ==
Творчість Бернза високо оцінювали [[Тарас Шевченко]] (називав його «поетом народнім і великим»), [[Іван Франко]] (проводив паралель між Шевченком і Бернзом), [[Леся Українка]] (радила братові Михайлові включити твори до антології найкращих зразків світової поезії українською мовою), П.[[Павло Грабовський]] (у листах до І. Франка із заслання писав, що пісні Бернза «щиро народолюбні…»). Українською мовою твори поета з'явилися у 70-х рр. 19XIX століття — у перекладах І. Франка, П. Грабовського та інших. Пізніше твори Бернза перекладали [[Мисик Василь Олександрович|В. Мисик]], М. Лукаш, С. Голованівський, В. Колодій тощо. [[Бажан Микола Платонович|Микола Бажан]] написав вірш «Спомин про Бернза».
 
== Цікаві фактиВшанування ==
[[Файл: ШФ5б.JPG|міні|праворуч|250пкс|КупюраП'ятифунтова п’ятьбанкнота фунтівіз зображенням пам'ятника Роберту Бернзу]]
У 2007 році, [[Банк Шотландії]] випустив [[Банкнота|банкноти]], присвячені Шотландії. На зворотній стороні банкноти номіналом[[Номінальна увартість|номіналом]] п’ять5 [[Шотландський фунт|фунтів стерлінгів]] зображено пам’ятникпам'ятник Роберту Бернзу, та міст Brig O'Doon біля села [[Алловей]] у Ерширі.
 
== Українські переклади ==