Тиранія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Maur (обговорення | внесок) |
||
Рядок 20:
Після здобуття влади тирани намагалися роззброїти і пересічних громадян. Так, зокрема, робили Фаларіс і афінський тиран [[Пісістрат]]. Водночас багато тиранів стали жертвами замахів. Якщо в боротьбі за владу гору брала аристократія, вона часто-густо мстилася кривдникам із звірячою жорстокістю. З [[Халкіда|халкідського]] тирана [[Антилеон]]та, наприклад, живцем зідрали шкіру. Можливо, саме тому коринфський володар Періандр не став чекати перемоги суперників і наказав убити себе сам, до того ж, таким чином, щоб тіло не змогли знайти і сплюндрувати. Небожа та наступника Періандра, [[Псамметих (тиран Коринфа)|Псамметиха]], однак позбавили влади та вбили вже через три роки правління, а труп тирана-невдахи після знущань просто викинули за межі міста на поталу собакам<ref>Мустафін О. Р. Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.24-27</ref>.
Тиранію часто визначають как суто грецький феномен. Проте схожі режими існували і в інших державах Середземномор'я. Усі ознаки тиранії, скажімо, мала влада узурпатора [[Малх]]а у [[Карфаген]]і (він владарював приблизно в [[540 до н. е.|540]] - [[538 до н. е.|538 роках до н. е.]]).
За своїм статусом давньогрецькі тирани були наближені до статусу сучасних [[диктатор]]ів. Як і у диктатора — [[влада]] тирана була необмеженою.
У влади, зосередженої в руках одної особи, є свої переваги. Тому вона так часто виникає чи відроджується в скрутні часи держави. За умов видатної особи-тирана, здатної швидко знаходити відповідні рішення проблем та ефектно проводити їх в життя, тиранія має позитивне значення. На ранніх етапах становлення та формування грецьких держав так і було. Тиранії ранньої доби (7 — 6 ст. до н.е .) відомі як доба " старшої тиранії ".
[[Файл:Harmodius and Aristogeiton.jpg|міні|ліворуч|100пкс|Тираноубивці Гармодій і Аристогитон. Римська копія з грецьких бронзових скульптур. [[Національний археологічний музей (Неаполь)]]. ]]
Тиранія надзвичайно швидко втрачала позитивні риси в мирні часи чи при владі тирана-психопата. Нестримне прагнення греків до політичних свобод обмежувало час існування тираній, що видно з прогнозу, що отримав тиран Кипсел з Коринфу: він утримає владу і передасть сину, але вже онуки володарями не будуть. Так і сталося. Ставлення до тиранії в 5 ст. до н. е. серед грецького суспільства було відверто негативним. Показовим було і увічнення пам'яті тираноубивць Гармодія та Аристогитона, яким встановили бронзові скульптури як героям. Після скасування влади тирана силоміць, стародавні греки конфісковували їх майно, їх будинки руйнували, а тіла могли викинути з могил.▼
В материковій Греції тиранії в кінці 6 століття зникають. Але вони залишилися на периферії грецької ойкумени. В грецькій Іонії тиранічну владу підтримували вояки Персії, бо вона нагадувала монархічну владу в самій Персії. Тиранія збереглася в грецьких колоніях на Сицилії та в Магна Греція (південь сучасного [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]]) через войовниче оточення сусідніх племен і необхідність рішучого і швидкого їм опору.
▲Тиранія надзвичайно швидко втрачала позитивні риси в мирні часи чи при владі тирана-психопата. Нестримне прагнення греків до політичних свобод обмежувало час існування тираній, що видно з прогнозу, що отримав тиран Кипсел з Коринфу: він утримає владу і передасть сину, але вже онуки володарями не будуть. Так і сталося.
На хвилі гострої політичної кризи у 4 ст. до н. е. в містах-полісах Греції тиранія відроджується наново. Цю добу називають «молодшою тиранією». Але після десятиліть демократичного устрою з рівністю усіх вільних громадян перед [[закон]]ом, влада тиранів викликає ненависть і спротив, а самі тирани перебувають в жаху перед трагічним власним майбутнім.
| |||