|
Друга пол. 19 ст. відзначалася прискореним економічним розвитком Угорщини, угорські вчені стають авторами низки сенсаційних винаходів (напр. [[Етвеш Лоранд]]). Проте посилилася люмпенізація робітничих мас. Разом з тим залишилося чимало феодальних пережитків, зокрема, велике поміщицьке землеволодіння. Загострювалося і національне питання: неугорські національності виступали проти політики насильницької мадяризації, за визнання своїх прав на самовизначення та вільний розвиток національних мов і культур. На поч. 20 ст. широко розгорнулася боротьба демократичної громадськості Австро-Угорщини за встановлення загального виборчого права (запроваджене 1907). Участь Австро-Угорщини у Першій світовій війні 1914-18 в складі блоку Центральних держав загострила до краю нерозв'язані соціально-політичні проблеми, призвела до зубожіння широких верств населення країни.
== Режим ХортіГорті (1920—1944) ==
[[Файл:Österreich-Ungarns Ende.png|thumb|300px|Розпад Австро-Угорщини в 1918]]
{{main|Угорська Демократична Республіка|Угорська Радянська Республіка|Королівство Угорщина (1920–1944)|Угорщина (1944-1945)}}
В умовах поразки габсбурзької монархії у війні та розвалу [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]] [[31 жовтня]] [[1918]] року в Угорщині перемогла демократична революція, внаслідок якої країна відновила свою незалежність і була проголошена республікою (16.11.1918). Після революції на перший план виступило національно-територіальне питання, оскільки немадярські народи — румуни, серби, хорвати, словаки рішуче прагнули відокремлення. На Закарпатті угорський уряд схвалив автономне утворення — так звану, [[Руська Країна|Руську Країну]]. Однак Всекарпатський конгрес, що відбувся у січні 1919 в Хусті, висловився за возз'єднання Закарпаття з Українською Народною Республікою. Одночасно на Рахівщині та Мармарощині утворилася [[Гуцульська республіка]]. У 1919-20 у Будапешті перебували українські дипломатичні місії: [[УНР]] (голова М. Ґалаґан) і [[ЗУНР]] (гол. Я.Біберович).
Різке загострення внутрішньополітичного та міжнародного становища У. спричинилося до захоплення на короткий час (березень-липень 1919) влади в країні комуністами, які проголосили У. радянською республікою. Після ліквідації комуністичної влади в У. було встановлено диктатуру [[Міклош Хорті|Міклоша ХортіГорті]], який формально відновив монархію. Королівський трон залишився незайнятий (Габсбурги були його позбавлені), а сам ХортіГорті став регентом країни. Хоча встановлений ХортіГорті режим був украй авторитарним за своїм характером, в країні зберігалися певні залишки демократичних свобод: існували парламентська система, політичні партії, [[профспілки]]. За [[Тріанонський договір|Тріанонським мирним договором 1920]] територія Угорщини скоротилася на дві третини (Словаччина і Закарпаття включені до Чехо-Словаччини; Трансільванія, Східний Банат, Мармарощина — до Румунії; південнослов'янські землі — до Королівства сербів, хорватів і словенців; провінція Бургенлянд — до Австрії), а населення -— приблизно на 60 %. Це викликало зародження серед угорських правлячих кіл і частини угорського суспільства [[Угорська іредента|реваншистських настроїв]]. Сподіваючись, що гітлерівський уряд допоможе У. повернути втрачені території, хортистськийгортистський режим пішов на встановлення союзницьких відносин з нацистською Німеччиною. У 1939 У. приєдналася до «Антикомінтернівського пакту», а в 1940-до Берлінського пакту (Німеччина, Японія, Італія). У 1938 У. взяла участь в розчленуванні Чехо-Словаччини. За першим Віденським арбітражем 2.11.1938 до У. відійшли південні райони Словаччини й південна частина Закарпатської України з містами Ужгород, Мукачево, Берегів. На решті земель Закарпаття 14-15.3.1939 було проголошено незалежну українську державу — Карпатську Україну. Одночасно У. за згодою керівництва нацистської Німеччини напала на новостворену державу і, долаючи впертий опір Збройних сил Карпатської України — «Карпатської січі», окупувала її територію. Внаслідок другого Віденського арбітражу (1940) від Румунії до У. відходила північна частина Трансільванії. У червні 1941 У. слідом за Німеччиною оголосила війну Радянському Союзу. В 1943 значна частина її армії, відправлена на німецько-радянський фронт, була вщент розбита у районі Воронежа. У вересні 1944 Радянська армія, переслідуючи гітлерівські війська, вступиластупила на угорську землю. Командування німецької армії усунуло від влади М.Хорті Горті (зробив спробу вивести країну з війни) і створило новий уряд з відвертих нацистських колабораціоністів — партії «Схрещених стріл» (т.зв. «нілашистів»). На поч. квітня 1945 вся територія У. була звільнена від німецьких збройних сил та угорських підрозділів, підпорядкованих нілашистському урядові. Під контролем радянської адміністрації було створено нові органи державної влади. Вони мали коаліційний характер, але все більшу роль у них відігравали комуністи. Держави антигітлерівської коаліції уклали з У. мирний договір (див. Паризькі мирні договори 1947), який остаточно зафіксував скасування рішень обох Віденських арбітражів. Державні кордони Угорщини були встановлені відповідно до рішень Тріанонського мирного договору 1920.
== Угорська Народна Республіка (1947—1989) ==
|
