У 1825 році при переїзді на роботу до [[Москва|Москви]] у Харкові познайомився з відомим письменником [[Петро Гулак-Артемовський|Петром Гулаком-Артемовським]], внаслідок чого вийшла [[балада]] «Пані Твардовська» українською мовою. У Москві Адам Міцкевич посів посаду чиновника канцелярії [[генерал-губернатор]]а. Восени 1826 року поет знайомиться з членами журналу «Московскій телеграфъ», поетами і письменниками.
Відбулось знайомство Міцкевича з видатним російським поетом Олександром Пушкіним. Після переїзду Міцкевича у квітні 1828 році до Петербурга вони з Пушкіним стаютьстали найкращими друзями, ходятьходили на літературні вечори, ділятьсяділилися враженнями про прочитані твори. Міцкевич переклав вірші Пушкіна польською мовою. У журналах і [[альманах]]ах у періодпротягом 1826—1830 років друкувалися твори Міцкевича: балади, «Сонети», «Фарис», «Конрад Валленрод», «Дзяди». Епіграфом до циклу «Кримських сонетів» стали слова Ґете: «Хто хоче зрозуміти поета, повинен поїхати в його країну».
=== В еміграції ===
За [[Поема|поему]] «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати. Він врятувався виїхавши за кордон у травні [[1829]] року. Ця подія була фатальною в його житті: після цього поет вже ніколи не міг повернутися до [[Литва|Литви]] та Польщі. Після невдалої спроби приєднатисявзяти доучасть учасниківу повстанняповстанні 1831 року зупинився на кількадекілька місяців узупинився в Дрездені. ВУ 1832 році оселивсяМіцкевич уприїхав Парижідо Парижу, співпрацював з діячами польськоїпольською та литовсько-білоруськоїбілоруською еміграціїеміграцією, займавсязайнявся політичною публіцистикою. ВУ 18391839—1840 -роках 1840 рокахвін викладав латинську літературу в Лозанні. ВУ 1840 році став першим професором слов’янськоїслов'янської словесності ву КоллежФранцузькому де Франс. В 1841 році потрапив під вплив проповідника польського месіанства Анджея ТовянськогоКолежі. У [[1840]]–[[1842]] роках вінМіцкевич читав там курс [[Слов'яни|слов'янської]] літератури. вУ ''Коллеж1841 дероці Франс''потрапив упід вплив проповідника [[Париж]]іпольського месіанства Анджея Товянського. За пропаганду товянізмуйого поглядів французький уряд у 1845 році відсторонив Міцкевича від читання лекцій. ВУ 1852 році вінйого був відправленийвідправили у відставку. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834 рік). Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій скруті. Тільки у [[1852]] році йому вдалося знайти роботу [[бібліотекар]]я книгозбірні Арсенал в Парижі.
=== Особисте життя ===
У студентські роки, а саме під час літніх канікул [[1818|1818 р]]<nowiki/>оку року, в маєтку Верещаків у Тугановичах Міцкевич познайомився з [[Марія Верещак|Марією Верещак]], дочкою брестського судді. До маєтку Адам приїхав разом з [[Томаш Заном|Томашем Заном]] на запрошення друзів - — братів Марії. Дівчина була заручена з графом Вавжинцем Путкамером, тому не могла розвиватипродовжувати стосунки з Адамом. Марія написала Міцкевичу прощального листа, після якого він навіть думав про самогубство.
1827 року Міцкевич познайомився з відомою піаністкою, якою навіть захоплювався [[Людвіг ван Бетховен|Бетховен]], своєю співвітчизницею Марією Шимановською. Вони стали коханцями. Марія була старша за Адама на 9 років, мала двох доньок: Гелену та Целіну. Пізніше Адам Міцкевич посватаєтьсяпосватався до доньки Марії Шимановської - — Целіни. На цю пропозицію дівчина відповіла згодою.
[[22 липня]] [[1834|1834 р]]<nowiki/>оку року Адам Міцкевич одружився на Целіні Шимановській, яка народила йому 6 дітей: — дочок: * Марію ( названа на честь першого кохання Міцкевича) і * Хелену, а також синів: * Владислава (1838 - 19261838—1926) - — видатного діяча польської еміграції, * Юзефа (1850 - 19381850—1938), , * Александра і * Яна.
Целіна була хворою, її доглядав Міцкевич, а іноді її госпіталізували до психлікарні. Целіна Міцкевич (16.07.1812 — 05.03. 1855) була похована спочатку на паризькому кладовищі, а потім перепохована на польському кладовищі в Монморансі.
Целіна була хворою, її доглядав Адам Міцкевич, а іноді віддавав до психлікарні. Вона померла, простягнувши руку до свого чоловіка.
Целіна Міцкевич (16.07.1812 - 05.03. 1855) була похоронена спочатку на паризькому кладовищі, а потім перезахоронена на польському кладовищі в Монморансі. Після смерті Целіни Адам Міцкевич залишив [[Париж]] і поїхав до [[Константинополь|Константинопол]]<nowiki/>я, де невдовзі помер.
=== Останні роки життя ===
У квітні [[1855]] року померла його дружина, залишивши сиротами трьох дітей. У вересні [[1855]] року, в часи [[Кримська війна|Кримської війни]], поховавшипісля дружинусмерті дружини та залишивши неповнолітніх дітей, Міцкевич виїхав до [[Константинополь|Константинополя]] з метою організовувати польські підрозділи (''[[Легіони польські|Польський Легіон]]''), а також складений з євреїв ''Єврейський легіон'' для боротьби з царською [[Росія|Росією]]. Раптово 26 листопада 1855 помер у помешканні [[Чайковський Михайло Станіславович|Михайла Чайковського]] під час епідемії [[Холера|холери]] (найімовірніше внаслідок цієї хвороби, хоча теж з'явилися здогадки, що міг бути отруєним [[миш'як]]ом підкупленим російськими дипломатами кухарем<ref>[http://www.wprost.pl/ar/130780/Prawdziwe-przyczyny-smierci-Chopina-i-innych-wielkich-Polakow/ Моніка Фльорек-Москаль Справжні причини смерті Шопена та інших великих поляків] {{ref-pl}} </ref> або померти через [[інсульт]]). Його поховали в тимчасовій могилі у [[Стамбул]]і. У будинку на вулиці Татлі Бадем Сокак № 23, де мешкав, у пам'ять сотої річниці з дня його смерті, був відкритий музей. Перпендикулярно цій вулиці проходить вулиця, яку назвали на його честь. Згодом його останки у [[1855]] році перевезли до [[Париж]]а та поховали на цвинтарі у [[Монморансі (Валь-д'Уаз)|Монморансі]], а в червні [[1890]] року перепоховали у [[Катедра святих Станіслава і Вацлава (Краків)|Вавельських підземеллях]] у [[Краків|Кракові]]. При ексгумації праху в [[Монморансі (Валь-д'Уаз)|Монморансі]] відбувся прощальний мітинг тогочасної польської еміграції в [[Париж]]і, на якому виступив від імені поляків з [[Литва|Литви]] [[Антоні Богданович]], в майбутньому чоловік всесвітньо відомої художниці, народженої та вихованої у [[Златопіль (місто)|Златополі]], [[Анна Білінська-Богданович|Анни Білінської]].
== Міцкевич та фантастика ==
== Переклади українською ==
{{Докладніше|Пан Тадеуш#Переклади українською}}
* Адам Міцкевич. В дружньому домі / W przyjacielskim domu. Переклад з польської: ?. Львів: “Каменяр”«Каменяр», 1994. 191 стор. ISBN 5-7745-0557-Х (польскою та українською мовами)
* Міцкевич Адам. Пан Тадеуш. Переклад з польської: Максим Рильський; передмова: Роман Смаль-Стоцький. Варшава: Український Науковий Інститут. 1934. 260 стор.
* Адам Міцкевич. Вибране. Київ: Молодь, 1955. 150 стор. іл.,
* Адам Міцкевич. Вибране. Київ: Школа, 2005. 460 стор. (ШХ : Шкільна хрестоматія).
* Адам Міцкевич. Вибрані твори : В 2 т. Т. 2 / А. Міцкевич ; пер. с польс. М. Рильський. - — Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1955. - — 278 с. ; 20.5 см. - — (в тв. опр.) : 5.50 крб.
* Адам Міцкевич. Вибране (Вірші ; Балади і романси ; Сонети ; Кримські сонети ; Гражина: поема ; Конрад Валленрод ; Поминки ; Пан Тадеуш); упоряд. , вступ. Г. Д. Вервес. - — Київ : Музична україна, 1976. - — 165 с. : ил. ; 20 см. - — (Шкільна бібліотека : серію засновано 1964). - — (в тв. опр.) : 0.39 крб.
* Адам Міцкевич. Ода молодості [Текст] : поетичні твори : Для ст. шк. віку : Пер. з пол. / А. Міцкевич ; упоряд. , передм. Г. Вервес, худ. І. Лаптєва. - — Київ : Веселка, 1984. - — 142 с. : портр. ; 20,5 см.
* Міцкевич, Адам. Вибрані поезії / Адам Міцкевич . – — Київ : Держлітвидав України, 1946 . – — 232 с.
* Міцкевич, Адам. Вибрані поезії / Адам Міцкевич . – — Київ : Радянський письменник, 1948 . – — 201 с.
* Міцкевич, Адам. Вибрані поезії / Адам Міцкевич . – — Харків : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1941 . – — 120 с.
* Міцкевич, Адам. Гражина / Адам Міцкевич . – — Київ : Держлітвидав України, 1947 . – — 35 с.
* Міцкевич, Адам. Конрад Валлєнрод : істричне оповідання з литовської і пруської давнини / Адам Міцкевич ; Пер. Степан Миколайович Чарнецький . – — Львів : З друкарні Ставропігійського інституту, 1923 . – — 84 с. – — На укр. яз.
* Міцкевич, Адам. Лірика : пер. с пол. / Адам Міцкевич ; Упоряд., приміт. Г. Д. Вервес . – — Київ : Дніпро, 1968 . – — 215 с. : портр. – — (Перлини світової лірики) . – — На укр. яз.
* Дзяди [Текст] : поема / А. Міцкевич. - — Сімферополь : Таврія, 2003 .
Ч. 3 / пер. з пол., передм., прим. В. Гуменюк ; наук. ред. Р. Радишевський. - — [Б. м.] : [б.в.], 2003. - — 194 с. - — ISBN 966-572-368-5
; Кримські сонети
* Адам Міцкевич. Кримські сонети / Крымские сонеты / Sonety Krymskie. Укладач: Л. Кондрашенко; передмова: М. Бажан; художник: О. А. Івахненко. Сімферополь: Таврія, 1977. 165 стор. іл. (Текст польською + переклад українською, російською)
** (передрук) Адам Міцкевич. Кримські сонети / Крымские сонеты / Sonety Krymskie. Укладач: Л. Кондрашенко; художник: О. А. Івахненко. Сімферополь: Таврія, 1983. 160 стор. іл. (Текст польською + переклад українською, російською)
* Адам Міцкевич. Кримські сонети [Текст] : поэзия / А. Міцкевич ; [пер. з пол., упоряд., передм., комент. та прим. О. Астаф'єва]. - — Київ : Lexikon, 2005. - — 44 с. ; 20 см. - — (в м. обкл.) : 2.00 грн.
* Адам Міцкевич. Кримські сонети : Пер. з пол. В. Лазарук. Київ: журнал "«Всесвіт"». №11№ 11/12, 2013. стор. 5-15
* Адам Міцкевич. Кримські сонети = Бопеїу Ктутвкіе. — К. : Голов, спеціаліз. ред. л-ри мовами нац. меншин України, 1998. — 46, [2] с. — (Перлини світової класики). ISBN 966-522-021-7 (пол. та укр мовами)
* Міцкевич, Адам. Кримські сонети [Текст] / А. Міцкевич ; худож. Ж. Присяжна. - — К. : Етнос, 2004. - — 128 с.: іл. - — (Перлини світової класики). - — ISBN 966-522-183-3 (польською, укр., кримськотатар., рос. мовами.)
== Ушанування пам'яті ==
* ''Корсак Іван'' Отаман Чайка: роман / І. Ф. Корсак. — К.:Ярославів Вал, 2010. — 187 с.
* ''Wyka K.'' Mickiewicz Adam Bernard / PSB.- Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1975. — t. 20/4. — Zeszyt 87. s. 694—706 {{ref-pl}}
* ''Вєдіна В. П.'' Бібліографічний покажчик перекладів поезій Адама Міцкевича на українську мову (1827-19551827—1955). Київ: Видавництво Академії наук УРСР, 1957. 40 стор.
== Посилання ==
|