Махмуд Ахмадінежад: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 44:
Був одним із семи дітей у родині коваля, яка мешкала в селищі Арадан, біля м. [[Гармсар]] на північному сході країни. Коли Махмуду виповнився рік, його сім'я переїхала до [[Тегеран]]у. В столиці закінчив середню школу.
У [[1976]] році вступив до університету на факультет [[інженер]]ії. Здобув інженерну освіту (докторський ступінь за фахом «дорожній рух і транспорт»).
Під час правління шаха Ірану приєднався до ісламської опозиції та пізніше брав участь у [[Ісламська революція в Ірані|Іранській революції]]. Під час революційних подій, як стверджують, він брав участь у захопленні американського посольства у Тегерані у [[1979]]-[[1981]]. Сам Ахмадінежад не підтверджує цих чуток, а інших доказів його участі у цих подіях не збереглося. Під час [[Ірано-іракська війна|Ірано-Іракської війни]] записався добровольцем у армію та став членом елітного підрозділу [[Революційна гвардія Ірану|Революційної Гвардії Ірану]], де дослужився до рангу командира підрозділу.
Рядок 50:
Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції [[Західний Азербайджан]].
Упродовж двох років також був [[губернатор]]ом [[Курдистан (провінція)|остану Курдистан]] на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором [[Ардебіль (остан)|остану Ардабіль]]. За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. У [[1997]]
У [[2003]] році був обраний обрано [[мер]]ом [[Тегеран]]у. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики та фільмів. До [[2005]] року вів досить скромне життя: мешкав у простій трикімнатній квартирі у [[Тегеран]]і й їздив на роботу на старій побитій машині. Також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість здобули йому популярність серед мешканців столиці. [[2005]] року під час президентських виборів він випередив шістьох інших кандидатів і його було обрано президентом країни.
На посаді президента Ірану висловлювався дуже критично у бік [[США]] та [[Ізраїль|Ізраїлю]]. Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження [[Санкції проти Ірану|санкцій проти Ірану]]. Попри це, більшість іранців підтримували внутрішню та зовнішню політику Ахмаденіжада.
| |||