Лохвицький Кіндрат Андрійович: відмінності між версіями

'''Лохвицький Кіндрат Андрійович''' (1770 (інші дані - 20(9).03.1774 — 23(11).09.1849) — археолог, пам'яткознавець, музейний діяч. Після того, як залишився сиротою, був узятий на виховання професором історії та словесності [[Чеботарьов Харитон Андрійович|Х.Чеботарьовим]] (1746—1815; від 1804 — ректор Московського університету). 1790—1823 служив у державних установах [[Російська імперія|Російської імперії]]: спочатку — в Експедиції державних рахунків, потім — в [[Адміралтейств-колегія (Росія)|Адміралтейській]] і Військовій колегіях. 1816 мав чин статського радника. Після виходу у відставку з 1824 жив у [[Київ|Києві]], започаткував систематичні археол. дослідження в історичній частині міста, [[Атрибуція|атрибуцію]], вивчення і збереження знайдених матеріалів. Досліджував залишки [[Десятинна церква|Десятинної церкви]] (1824), [[Золоті ворота (Київ)|Золотих воріт]] (1832), [[Ірининська церква|Ірининської церкви]] й невідомого храму, який вважав [[Іллінська церква (Київ)|Іллінською церквою]] (1833), [[некрополь]] поряд з Ірининською церквою, спостерігав за роботами з укріплення та консервації Золотих воріт. Вів щоденники розкопок (збереглися записи 1832—33). Укомплектував першу збірку археологічних матеріалів про особливості будівництва і архітектури столиці [[Київська Русь|Київської Русі]], про розвиток ремесел і побут її мешканців. Передав ці матеріали київському Університету св. Володимира (нині [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка]]) в день його відкриття, а також подарував йому власну колекцію мінералів. Від 1834 — чиновник з особливих доручень при київському військовому, подільському і волинському [[генерал-губернатор]]ові. Брав участь в економічному житті Києва, в організації боротьби з епідемією холери. 1835—37 — член першого в місті наукового історичного товариства — [[Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей |Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві]]. Став фундатором і першим завідувачем музею київських старожитностей при Київському університеті (1836—37; це була перша музейна установа в Києві).