Кому вниз: відмінності між версіями

Перший виступ гурту відбувся у червні 1988 року на І фестивалі Київського РОК-клубу. Єдиним серед новачків їм було запропоновано взяти участь в гала-концерті, втім ніяких призів група не здобула. У липні [[1988]] року гурт провів серію концертів в РОК-клубі. В жовтні того ж року Кому Вниз взяв участь у програмі «РОК на марші миру» разом з командами «рок-артілі» і польськими гостями (Київ —Біла Церква). Наступного місяця музиканти вибороли гран-прі фестивалю «Голосієве-88» (перше місце в категорії професійних виконавців; приз за найкращий сценічний образ і фольклорність програми)<ref>[http://komuvnyz.com/1988-12-28-uhoru-skhodamy-shcho-vedut-unyz/ Стаття на літописі]</ref>. Увесь цей час мало кому відомий гурт існував виключно за рахунок фінансової підтримки зі сторони батьків. Російськомовний репертуар був насичений піснями гострої антирадянскьої спрямованості, як то «Вши», «Стадо», «Хибрай», «Песня о мире».

Переломним моментом для гурту став виступ на першому фестивалі [[Червона_Рута-1989|Червона рута-89]], який відбувся у Чернівцях, де Кому Вниз презентували свій україномовний репертуар (пісні «Суботів», «До Основяненка» (на слова Т. Шевченка) та «Ельдорадо» (на слова Самійленка). Чорні фраки учасників гурту, [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізні Хрести]], нетиповий для фестивалю саунд та суворий вигляд фронтмена справили на глядачів глибоке враження. Червона рута засвідчила поворот гурту до україномовного саунду, а разом з тим і поворот від виступів у напівпідвальних приміщеннях та заводах до повноцінних сольних гастролей містами України. В інтерв'ю 1990 року Середа зізнавався<ref>[http://komuvnyz.com/1990-07-06-pokhmuri-demony-z-ukrainy/ Похмурі демони з України]</ref>:

''Біографія групи має два періоди: до «[[Червона_Рута-1989|Червоної рутиРути]]» і укладання угоди з фірмою «Кобза» та після. До&nbsp;— це нечасті, іноді випадкові концерти на поганому саунді; існування без копійки в кишені, життя без ясних перспектив. Хоча ми вдячні київському театру-студії «Арт», який свого часу взяв нас під дах, вдячні колишньому нашому адміністратору Катерині Судоргіній, яка допомагала групі. Після&nbsp;— це десятки, а може, і сотні повноцінних концертів на Україні та за її межами, нормальний робочий ритм; просто щаслива можливість діяти в межах вибраної професії.''