Подільське князівство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 111:
Однак і настільки великими благодіяннями, милостями і щедротами король не зміг вгамувати непостійну натуру Свидригайла; і той не зазнавши ніякої образи, перебіг до хрестоносців в надії оволодіти Литовським князівством (яке хрестоносці йому лукаво обіцяли), розраховуючи при цьому на підтримку розміщених у подільських замках охоронних загонів поляків і русів. Коли ж після втечі князя король польський Владислав зажадав повернення йому подільських замків, то руські й польські начальники цих замків зухвало відповіли йому відкритим заколотом.
У 1404 р. Владислав зайняв Кам'янець. Король доручив правління над замками і землею Подільською
«HISTORIA POLONICAE» Яна Длугоша вказує що у 1410 р. Подільською землею, володів від імені короля і королівства
«Перелік загонів, прапорів й гербів земель королівства й мужів, котрі брали участь у пруській війні (Битва Грюнвальд-Танненберг). Сімнадцята, вісімнадцята і дев'ятнадцята хоругви — землі Подільської, яка мала три прапора, через численність свого населення; кожне з них мало сонячний лик на червоному полі.»
Після [[Перший Торунський мир|першого Торунського миру]] наступного дня після зустрічі короля з пруським магістром, Владислав, король польський, віддає в тримання Олександру-Вітовту, великому князю литовському, Поділля, цю важливу землю і частину Польського королівства. Король відняв її в рицаря
З 1411 року все Поділля знаходилось у владі великого князя Литовського. Після перемоги над Тевтонським орденом, який став васалом Польщі, знову з'явилися надії на незалежність Великого князівства Литовського. Новий розклад сил був закріплений Городельскою унією 1413 р. Ця унія визнавала незалежність Литви і після смерті Вітовта, але під зверхністю польського короля. У 1414—1425 рр. старостою подільським був [[Юрій Гедигольд]].
Скористасшись міжусобицею в Литві, в 1430 р польське військо знову вторглося на Поділля. Але поляки зустріли сильний опір місцевого населення, очолюваного князями Федьком Несвизьким, князем [[Олександр Ніс|Олександром Носом]] та Івашком [[Рогатинські|Рогатинським]]. Поляки зазнали поразки, але саме в цей час між великим литовським князем Свидригайлом і Федьком спалахнув конфлікт, в результаті якого останній перейшов на бік Польщі і допоміг полякам захопити Західне Поділля. Володіння кн. Федька (Вінниця, Хмельник, Соколець) перейшли до корони польської, й при допомозі молдавського воєводи полякам вдалось захопити Брацлав, який литовці відвоювали дещо пізніше<ref>[[Ян Длугош]] «Річники, або хроніки славного королівства Польського», в 11 томах, 12 книгах, 1455 р. Ioannes Dlugossius, Longinus. Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae</ref>.
Під час перемир'я 1431 р., судя по тексту договорів, Ровське Побожжя було поділено між сторонами. Південно-західна частина належала полякам ([[Ялтушків]] і [[Вищеольчедаїв|Голчедаїв]]), північ —
Після смерті Вітовта в 1430 році Західне Поділля остаточно приєднано до Польської Корони, за підтримки місцевої шляхти, в тому числі [[Бучацькі|Бучацьких]], [[Одровонжі]]в і Кердейовичів. 1430 року Свидригайло все-таки стає Великим князем Литовським. Подільське князювання було відновлено, воно стало одним з тих князівств, які підтримували Свидригайла.
[[1431]] року війська польського короля Ягайла завдали поразки повсталому
Фактично [[Велике князівство Руське (1432—1435)]] перестало існувати після поразки українсько-білоруських військ Свидригайла у битві біля [[Вількомир]]а 29-[[30 серпня]] [[1435]] року. Після втрати престолу Литви він залишався в цих областях до 1437 р., коли, нарешті, здався.
1447 р. [[
На території східного Поділля у [[1566]] було створено [[Брацлавське воєводство]], а внаслідок [[Люблінська унія|Люблінської унії]] ([[1569]]) Литва передала його (разом з іншими руськими територіями) Польщі.
| |||