Кирилиця: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 18:
{{Кирилиця}}
 
'''Кири́лиця'''&nbsp;— [[алфавіт]]на система письма в країнах [[Східна Європа|Східної Європи]], [[Північна Азія|Північної]] і [[Центральна Азія|Центральної Азії]]. Одна з двох [[абетка|абеток]] [[Староцерковнослов'янська мова|староцерковнослов'янської мови]], що лягла в основу алфавітів [[Слов'янські мови|слов'янських мов]] та десятків [[Абетки на основі кирилиці|різних мов світу]]. Базується на [[рання кирилиця|ранній кирилиці]], розробленій в IX столітті в [[Перше Болгарське царство|Першому Болгарському царстві]], в [[Преславська книжна школа|Преславській книжній школі]]<ref>{{cite book | first=Francis | last=Dvornik |title=The Slavs: Their Early History and Civilization | quote = The Psalter and the Book of Prophets were adapted or "modernized" with special regard to their use in Bulgarian churches, and it was in this school that glagolitic writing was replaced by the so-called Cyrillic writing, which was more akin to the Greek uncial, simplified matters considerably and is still used by the Orthodox Slavs. | year=1956 |place=Boston | publisher=American Academy of Arts and Sciences |page=179}}</ref><ref>[https://books.google.com/books?id=YIAYMNOOe0YC&pg=PR1&dq=Curta,+Florin,+Southeastern+Europe+in+the+Middle+Ages,+500-1250+(Cambridge+Medieval+Textbooks),+Cambridge+University+Press&hl=bg&redir_esc=y#v=onepage&q=Cyrillic%20preslav&f=false Southeastern Europe in the Middle Ages, 500—1250, Cambridge Medieval Textbooks, Florin Curta, Cambridge University Press, 2006, ISBN 0521815398, pp. 221—222.]</ref><ref>[https://books.google.com/books?id=J-H9BTVHKRMC&pg=PR3-IA34&lpg=PR3-IA34&dq=The+Orthodox+Church+in+the+Byzantine+Empire+Cyrillic+preslav+eastern&source=bl&ots=5wJtmSzw6i&sig=bZyTZcISR7rKVzdTre9TsNxLvXM&hl=bg#v=onepage&q=%20preslav%20eastern&f=false The Orthodox Church in the Byzantine Empire, Oxford History of the Christian Church, J. M. Hussey, Andrew Louth, Oxford University Press, 2010, ISBN 0191614882, p. 100.]</ref>. Використовується у багатьох слов'янських мовах Південно-Східної і Східної Європи, Північної Євразії, а також неслов'янських мовах, що зазнали впливу [[російська мова|російської]]. Станом на 2011 близько 252 міліонівмільйонів осіб в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом, з яких половина мешкає в Росії.
 
Кирилиця походить від [[грецька мова|грецького]] [[Унціал|уніціального письма]], розбавленого додатковими знаками [[глаголиця|глаголиці]] й деякими [[лігатура]]ми. Ці додаткові літери використовувалися в старій церковнослов'янській мові й були відсутні в грецькій. Абетку названо на честь візантійських святих Кирила і Мефодія, яким традиція приписує винахід глаголиці. Ймовірно, розробником кирилиці були їхні учні-[[болгари]], зокрема [[Климент Охридський]].