Ізотопи берилію: відмінності між версіями

'''[[Берилій]]''' ('''Be''') має 12 відомих '''[[ізотопи|ізотопів]]''', але лише один із них ({{SimpleNuclide|Beryllium|9}}) є стабільним і [[{{нп|примордіальний нуклід|примордіальним нуклідом]]||Primordial nuclide}}. Таким чином, берилій вважають [[моноізотопний елемент|моноізотопним елементом]]. Він також є [[мононуклідний елемент|мононуклідним елементом]], оскільки всі інші його ізотопи мають настільки короткий період напіврозпаду, що жоден із них не є примордіальним і вони надзвичайно малопоширені. Берилій унікальний в тому сенсі, що це єдиний моноізотопний елемент, в ядрі якого парне число протонів і непарне число нейтронів. Всі інші 25 моноізотопних елементів мають непарні атомні номери і парне число нейтронів.

Вважають, що більшість {{SimpleNuclide|Beryllium|9}} у Всесвіті утворилась під дією космічних променів у проміжку між [[Великий вибух|Великим вибухом]] і утворенням Сонячної системи. Ізотопи {{SimpleNuclide|Beryllium|7}}, з періодом напіврозпаду 53 дні, та {{SimpleNuclide|Beryllium|10}} обидва є [[космогенічні нукліди|космогенічними нуклідами]], оскільки вони утворились нещодавно в сонячній системі під дією космічних променів, подібно до [[Вуглець-14|{{SimpleNuclide|Carbon|14}}]]. Зміна у поширеності цих двох радіоізотопів обумовлена [[Цикли сонячної активності|циклами сонячної активності]], що впливає на магнітне поле, яке захищає Землю від космічних променів. Швидкість, з якою короткоживучий {{SimpleNuclide|Beryllium|7}} випадає з атмосфери в ґрунт, обумовлена частково погодою. Розпад {{SimpleNuclide|Beryllium|7}} на Сонці є одним з джерел [[сонячне{{нп|сонячні нейтрино|сонячних нейтрино]]||Solar neutrino}}, і першим типом, зареєстрованим під час [[{{нп|Гоумстейкський експеримент|гоумстейкського експерименту]]||Homestake experiment}}. Наявність {{SimpleNuclide|Beryllium|7}} в осадах часто допомагає встановити, що їхній вік становить менш як 3–4 місяці, що дорівнює двом періодам напіврозпаду {{SimpleNuclide|Beryllium|7}}.