Відкрити головне меню

Зміни

м
[[Нерчинський договір]] [[1689]] року закріплював територію, займану сьогодні всім Приморським краєм, за [[Китай|Китаєм]]. Територія відійшла до Росії лише після підписання в [[1858]] році [[Айгуньський договір|Айгуньського договору]].
 
=== XIX століття — початок XX століття ===
 
Затока Петра Великого, на узбережжі якої розташований Владивосток, стала відомою в Європі тільки в 1852 завдяки членам екіпажу французького китобійного судна, що випадково зробило зимівлю в бухті [[Посьєт (бухта)|Посьєт]]. За деякими відомостями, ці ж китобої в 1851 відвідали і бухту Золотий Ріг.
 
У 1890-х рр. Владивосток поступово перетворювався на місце зосередження російської культури на Далекому Сході. Владивосток був організаційним центром експедицій російських мандрівників і учених [[Пржевальський Микола Михайлович|М. М. Пржевальського]], [[Макаров Степан Осипович|C. О. Макарова]], [[Арсеньєв Володимир Клавдійович|В. К. Арсеньєва]], В. Л. Комарова (згодом президента Академії наук СРСР) і інших. У 1899 у Владивостоку відкритий Східний інститут.
 
=== ХХ століття ===
 
На початку ХХ століття (до [[1922]] року) Владивосток — один із центрів українського національного руху на Зеленому Клині. У грудні [[1893]] при місцевому Товаристві народних читань було створено перший український хор.
 
Початок організованого українського національно-культурного життя у Владивостоці пов'язаний з гастролями тут на межі ХІХ-ХХ ст.ст. (від 1898) першої української театральної трупи К. Мирославського та І. Яворського, які дали поштовх створенню та діяльності місцевих українських аматорських труп (гурток моряків, який організував офіцер Поль тощо).
 
Першою легальною українською організацією на Зеленому Клині стала Владивостоцька студентська Українська Громада (1907—1909), що була створена студентами-українцями місцевого Орієнтального інституту. Після її заборони [[1909]] урядом у Владивостоці при місцевому Народному Домі існував напівлегальний Український гурток (1909—1917). Зусиллями цих організацій 1909 у Владивостоці було закладено традицію щорічного проведення [[Шевченківські свята|Шевченківських свят]].
 
1909 року Й. Переверзєв-Розсуда зробив спробу видати місцеву газети «Понедельник» з українським відділом «Понеділок». Неодноразові спроби закласти у Владивостоці легальний Український клуб зустрічали незмінний спротив влади. У 1916 було зроблено спробу легалізувати українську громадську діяльність, створивши Владивостоцьке українське благодійне зібрання, однак його реєстрація також не була дозволена владою.
 
=== Період національно-визвольних змагань ===