Битва під Вінницею: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Madvin (обговорення | внесок) прибрані куски інших статей і додані посилання, стиль, вікіфікація, категоризація |
Madvin (обговорення | внесок) м вікіфікація |
||
Рядок 1:
[[Файл:Іван Богун - полковник Вінницький.jpg|міні|справа|250пкс|Іван Богун — полковник Вінницький ([[Бондар Микола Олександрович|Микола Бондар]]).]]
7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] на чолі з полковником [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом]], і вона стає сотенним містом [[Кальницький полк|Кальницького полку]].
== Зборівський договір ==
Рядок 13:
Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо.
У [[1651]] році [[Іван Богун]] вів бої на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] проти загонів [[Мартин Калиновський|М. Калиновського]] та [[Станіслав Лянцкоронський (гетьман)|С. Лянцкоронського]]. У боях під [[Вінниця|Вінницею]] в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника.
Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою польську кінноту на [[Південний Буг]], де [[крилаті гусари]] потрапили до завчасно підготованої пастки ([[козаки]] перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті.
| |||