|
[[Файл:Іван Богун - полковник Вінницький.jpg|міні|справа|250пкс|Іван Богун — полковник Вінницький ([[Бондар Микола Олександрович|Микола Бондар]]).]]
♦ 7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом КальницькогоМаксим Кривоніс полку. ▼Максим Кривоніс (народився близько 1600 р.— загинув 1648 р.) — український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини. Був учасником Корсунської битви, літньої подільської кампанії та осінньої волинсько-галицької кампанії 1648 року. Відомий під прізвиськом Перебийніс.
Вся відома діяльність Кривоноса тривала кілька місяців 1648 р. У Корсунський битві Кривоніс командував передовим полком козацької армії. Із сформуванням Лисянського полку став його першим полковником. З червня 1648 р. на Поділлі очолив повсталі козацькі та селянські загони, з яких сформував цілу армію. За свідченнями тогочасних джерел, «якийсь поганець Кривоніс, збунтувавши всю чернь», здобув міста Ладижин, Бершадь, Тульчин, Вінницю та ін. В цей час він титулував себе «полковник його королівської милості Війська Запорізького, без зазначення свого територіального полкового округу, бо сам мав під своєю владою полковників. Також, в 1648 році він був наказним гетьманом над чотирма полками: лисянським, корсунським, білоцерківським та уманським.
Помер під час облоги Замостя.
▲♦ 7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом ]], і вона стає сотенним містом КальницькогоМаксим[[Кальницький Кривонісполк|Кальницького полку ]].
==Об'єкти==
== Зборівський договір == ▼♦ Кальницький (Вінницький) полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця XVII ст. у Правобережній Україні. Створений 1648 року під назвою Кальницький полк. Того ж року до нього приєднано Животівський полк. Полковий центр — місто Кальник (нині село Іллінецького району Вінницької області). Кальницький полк був заснований на початку Великого повстання 1648 року. Він призначався для перекриття Чорного шляху на випадок можливих вторгнень з боку Кримського царства, захисту від військ Речі Посполитої та для охорони переправ через Південний Буг.Untitled-2.png
18 серпня 1649 р. був укладений [[Зборівський договір]], за яким:
* Україна отримувала автономію в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств.
Під час складання "Реєстру Війська Запорозького 1649 року" до Кальницького полку було вписано 2050 козаків. До полку було вписано весь склад Животівського полку та Подільського полку, які за умовами Зборівської угоди 1649 року мали бути скасованими. Полковником Кальницького полку у Реєстрі названо Івана Федоренка, якого деякі дослідники ототожнюють з Іваном Богуном, але деякі вважають, що це був Іван Куницький. Полк існував з 1648 по 1678 та з 1704 по 1708 роки. З центрами у Кальнику 1648 — 1653 , 1667 — 1678 роках і Вінниці 1653 — 1667 роках. Після перенесення центру полк став називатися Вінницьким. 1649 року складався з 19 сотень: Бабинської, Балабанівської, Борщагівської, Вінницької, Вороновицької, Дашівської, Животівської, Жорницької, Іллінецької, Кальницької, Кунянської, Липовецької, Немирівської, Ометинської, Погребищенської, Прилуцької, Рахнівської, Теплицької і Тетіївської. Порубіжне положення полку обумовило часту участь козаків цього полку в боях з польськими військами під час Визвольної війни. Після передачі Росією в 1667 року Правобережної України Польщі, за Андрусівським миром, полк занепав і був об'єднаний з Брацлавським полком. Кілька невдалих спроб відновлення Кальницького полку були зроблені гетьманами Іваном Мазепою та Іваном Скоропадським. Полк очолювали полковники: Остап (Євстафій) Усваницький (1648—1649), Іван Федоренко (1649—1650, 1654), Остап Гоголь (1649,1674), Іван Богун (1650, 1651, 1653—1657), Петро Стягайло (1652), Іван Сірко (1658—1659), Іван Вертелецький (1659—1660), а також О.Вінницький, В.Лобойко, В.Верениця, С.Коваленко, Т.Хмура, Мельник, К.Михалевський, М.Патович, Реврик, Г.Ковалевський, Г.Негревецький, О.Волошин (1704 — 1708). Зараз існує сучасний кальницький козацький полк
* На території цих трьох воєводств влада належала гетьманові (з резиденцією у м. Чигирині) і козацькій старшині. Коронне польське військо не мало права тут стояти.
* Чисельність козацького реєстрового війська збільшувалась до 40 тис.
Вінниця згадувалася, як одне із міст, на яке розповсюджувалась дія договору.
♦ 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за яким: · Україна отримувала автономію в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. · На території цих трьох воєводств влада належала гетьманові (з резиденцією у м. Чигирині) і козацькій старшині. Коронне польське військо не мало права тут стояти. · Чисельність козацького реєстрового війська збільшувалась до 40 тис. Вінниця згадувалася, як одне із міст на яке розповсюджувалась дія договору.
♦ Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо.Іван Богун ▼
== Битва ==
В 1651 році Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів М. Калиновського та С. Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєводи. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. ▼▲♦ Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. Іван Богун
Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті. Незабаром надійшов і польський гетьман Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло. ▼
== Особистості ==
♦ Полковник Остап (Євстафій) Гоголь (народився ймовірно у с. Гоголі на Поділлі — помер 9 січня 1679, у містечку Димер на Київщині) — український військовий діяч доби
Хмельниччини і Руїни, полковник Кальницького (1649, 1674), Подільського (1654–1661, 1663–1669, 1673–1675) та Брацлавського (1663–1665) полків, наказний гетьман Правобережної України (1675–1679 рр.) Один із пращурів письменника Миколи Гоголя.
▲ВУ [[1651 ]] році Богун вів бої на [[Брацлавщина|Брацлавщині ]] проти загонів [[Мартин Калиновський|М. Калиновського ]] та [[Станіслав Лянцкоронський (гетьман)|С. Лянцкоронського ]]. У боях під [[Вінниця|Вінницею ]] в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєводивоєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою.
Напередодні 1648 року Остап Гоголь був ротмістром «панцерних» козаків в польському війську під командуванням Самуеля Калиновського, яке дислокувалось в Умані. Однак із початком бойових дій Гоголь разом з підлеглим відділом важкої кавалерії перейшов на бік козаків.
▲Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою польську кінноту на [[Південний Буг ]], де [[крилаті гусари ]] потрапили до завчасно підготованої пастки ( [[козаки ]] перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті. Незабаром надійшов і польський гетьман Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло.
Незабаром надійшов і польський гетьман Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло. Сучасник (польський шляхтич) з сумом говорив про повну безпорадність і безсилля шляхетського війська перед козаками Івана Богуна: {{text|"Наші оточили їхні укріплення волами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води; громили в обложених пушками та кидали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли їм зробити. Між тим військо коли вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не залишали зброї"}}
У 1648 р. на чолі Кальницького полку, в якому налічувалося близько двох тисяч козаків, стояв полковник Остап Гоголь.
{{Цитата|<poem>
''У Вінниці на границі,''
''Під могилою над Бугом-рікою –''
''Там стояв Іван Богун вільницький''
''Під обителем-монастирем кальницьким.''
''Під кальницькою обителлю''
''Богун стояв,''
''Із турками-пашами,''
''Крулевськими ляхами,''
''Калмицькими князями''
''Богун воював!''<ref>Дума «Іван Богун». [http://proridne.com/pisni/%D0%86%D0%92%D0%90%D0%9D%20%D0%91%D0%9E%D0%93%D0%A3%D0%9D.html Українські народні пісні]</ref>
</poem>}}
У цей час підійшли надіслані на поміч гетьманом Хмельницьким козацькі загони на чолі з уманським полковником [[Глухий Йосип|Йосипом Глухим]] і полтавським — [[Мартин Пушкар|Мартином Пушкарем]]. Дізнавшись про підкріплення польсько-шляхетське військо в паніці відступило, залишивши весь свій обоз.
У березні 1649 р. йому довелося виявити неабиякі організаторські здібності для формування загонів з подільських селян і міщан у Подністров'ї, оскільки утримання під своєю владою Поділля було одним з найважчих завдань Богдана Хмельницького.
[[Категорія:Битви польсько-козацьких війн]]
Помер в 1679 році в своїй резиденції в Димері, похований в Києво-Межигірському монастирі неподалік від Києва.
| 