Відмінності між версіями «Утворення та еволюція галактик»

примітки
(примітки)
Надважкі елементи утворюються при спалахах [[Наднова|наднових]]. Коли така зоря вибухає, відбуваються ланцюгові реакції, які супроводжуються утворенням потужних потоків нейтронів. Як результат спалахів наднових у міжзоряний простір надходять важкі та надважкі елементи. Відбувається їх змішування із міжзоряним газом.
 
Раніше в Галактиці вміст міжзоряного газу був набагато більшим, ніж зараз. Швидкість утворення зірок з нього була вища, ніж сучасна. Це впливало на те, що наднові зірки спалахували набагато частіше, ніж у сучасному світі. Науковці провели розрахунки, відповідно до яких, у період, коли вік Галактики був меншим за 1 мільярд років, частота спалахів наднових була у 100 разів більшою, ніж вона є на сьогоднішній день. Вчені приходять до висновку, що за всю історію існування Галактики в ній спалахнуло близько 1 мільярда наднових. Така цифра пояснює вміст важких та надважких елементів в [[Міжзоряний газ|міжзоряному газі]] і зорях «другого покоління», для утворення яких у різний час цей газ слугував основою. Зорі, що з'явились під час формування Галактики, у своїх зовнішніх шарах зберегли початковий хімічний склад тієї міжзоряної речовини, з якої вони були сформовані. До таких зір належать [[Субкарлик|субкарлики]] та зорі, які входять до складу кулястих скупчень, при цьому маса таких зір має бути меншою за одну сонячну. Сонце є зорею «другого покоління» і в його складі є набагато більше важких елементів, ніж у зір, які належать до «першого покоління». Відмінності, які спостерігаються в хімічному складі субкарликів та зір головної послідовності, пояснюються тим, що відбувається неперервне збагачення Галактики важкими елементами<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. Мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ.–мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>.
 
== Класифікація галактик ==
Класифікація галактик була розроблена згідно з їх особливостями. Загальноприйнята відома класифікація галактик виникла як результат праці американського науковця [[Хаббл Едвін|Хаббла]] у 1920-х роках<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>. Це перша класифікація галактик, яку прийнято використовувати в спостережній астрономії<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100">Мухин Л.&nbsp;М.&nbsp;Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова.&nbsp;— М. : Мол. гвардия, 1987.&nbsp;— 207[1] c., ил.&nbsp;— (Эврика)&nbsp;— С.91-100</ref>. Згідно з висновками астронома, галактики можна поділити на три типи: [[Еліптичні галактики|еліптичні]], [[Спіральна галактика|спіральні]] та [[Неправильна галактика|неправильні]]. Еліптичні галактики («Е&nbsp;— галактики») представляють собою сфероїди, які мають різний ступінь сплюснутості. Яскравість концентрується в центрі. До їх складу входять старі зірки, які мають невелику масу і при цьому в них спостерігається надмірна маса водню<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>. [[Лінзоподібна галактика|Лінзоподібні галактики]] та сферичні галактики входять до складу еліптичних галактик. Складовими таких еліптичних галактик є старі зорі. В тих галактиках, що є найбільш сплющеними з них, присутнє обертання. В них відсутні хмари, до складу яких входять пил і космічний газ.
[[Файл:M49a.jpg|міні|[[Еліптичні галактики|Еліптична галактика]]]]
Спіральні галактики («S-галактики») мають декілька спіральних рукавів, які характеризуються неправильною формою. Сумарна маса цих рукавів є значно меншою за масу сферичної складової певної галактики. Ці рукави виділяються через наявність значної частини молодих масивних зірок, для яких характерна висока світність. Виникнення таких зірок стає можливим через наявність міжзоряного газопилового середовища, який сконцентрований у площині, в якій знаходяться спіральні рукава. У S-галактик вміст міжзоряного газу є більшим, ніж у E-галактик. Це є поясненням того факту, чому у останніх процес виникнення зірок майже не відбувається<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>. Відкриття саме спіральних галактик відбулось першим<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100"></ref>.
[[Файл:Messier 81 HST.jpg|міні|[[Спіральна галактика]]]]
Для неправильних галактик характерна мала маса та нерегулярна форма. Маса галактик визначається кількістю зірок, які в ній знаходяться. Маса [[Туманність Андромеди|Туманності Андромеди]] майже в три рази переважає масу нашої Галактики, хоча наша Галактика і належить до числа гігантів.
Окрім показника маси, галактики характеризуються та відрізняються між собою осьовим повертанням. Осьове повертання&nbsp;— це обертальний момент, який здійснюється на одиницю маси. Для S-галактик характерна більша міра повертання, ніж для Е-галактик. У вчених є припущення, що E-галактики мають сплюснуту форму через характер зіркового руху. Відмінності, які присутні у двох типів галактик, не спричиненні еволюційними змінами. Структура, яка є в галактики, виникає під впливом початкових умов, в яких вона була створена<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87"></ref>. До типових представників неправильних галактик відносяться [[Велика Магелланова Хмара]] та [[Мала Магелланова Хмара]]. Така назва&nbsp;— неправильні галактики&nbsp;— виникла через особливості їх видимої форми. На їх вигляд могли вплинути вибухи чи взаємодія з галактиками, які є сусідніми і розташовані поблизу<ref name="Мухин Л. М. Мир астрономии: Рассказы о Вселенной, звездах и галактиках/ Худож. Н. Маркова. – М. : Мол. гвардия, 1987. – 207[1] c., ил. – (Эврика) – С.91-100"></ref>.
[[Файл:Irregular galaxy NGC 1427A (captured by the Hubble Space Telescope).jpg|міні|[[Неправильна галактика]]]]
Еволюція у E-галактиках виникала наступним чином. Відбувається стискання великих хмар газу під дією закону всесвітнього тяжіння в [[Протогалактика|протогалактику]], а після цього у галактику. Уявімо величезну кулю,яку створено з газу і яка стискається за законом вільного падіння до центру. На початкових стадіях цей газ мав високу температуру, проте вона зменшувалась. [[Гравітаційна нестійкість]] стала причиною появи згустків великих розмірів, які еволюціонували у кулі. Вони мали хаотичний рух і це призводило до їх зіштовхування. Вони ставали більш щільними. На такому етапі почали формуватись зірки першого покоління. Ті, що були найбільш масивного розміру та маси, завершили свою еволюцію ще до початку стискання протогалактик. Міжзоряне середовище збагачувалось металами, коли відбувався їх вибух як наднових. Це і стало причиною того, що зорі, які були утворені пізніше, мали зовсім інший хімічний склад. Наслідком цього є те, що зірки, які розташовані поблизу центра еліптичної галактики є більш насичені важкими металами ніж ті, які більш віддалені від нього.
== Відкриття та гіпотези ==
В 1963 році відбулось виявлення об'єктів нового типу, що розташовуються поза межами нашої галактики. Зробив це відкриття голландський винахідник Маартен Шмідт. Об'єкти, що були виявлені, мають зіркоподібний вигляд. Такі об'єкти отримали назву «[[квазари]]». Їх спектр складається з яскравих ліній випромінювання на безперервному фоні. Науковець Сміт ототожнив їх зі звичайними лініями магнію, водню та [[Кисень|кисню]]. Лише з одним нюансом&nbsp;— ці лінії були значно зсунуті по спектру в червоний бік. Прийнято вважати, що причиною зміщення квазарів є [[ефект Доплера]]. Всі квазари віддаляються від нашої галактики зі швидкостями, які можуть досягати 290 тисяч кілометрів на секунду. Досягнення таких величин швидкості пов'язане з тим, що Всесвіт розширюється. Яскравість квазарів змінюється в оптичному діапазоні. Квазари не можуть бути об'єктами, які складаються з тисяч мільярдів зірок. Потужність, з якою відбувається випромінювання квазарів перевищує потужність сейфертівських ядер в багато разів.
Існує певна послідовність, яка починається від ядер нормальних галактик, до ядер сейфертівських галактик. В квазарах маса гарячого газу досягає мільйонів сонячних мас. Для сейфертівських ядер цей показник менший у тисячі разів. Квазари є чимось подібним до надпотужних галактичних ядер<ref name="Шкловский И.С. – Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.С. Кардашева и В.В. мороза. – 6-е изд., доп. – М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса). – 320 с. – С. 77-87">Шкловский И. С.&nbsp;— Вселенная, жизнь, разум/ Под. Ред. Н.&nbsp;С.&nbsp;Кардашева и В. В. морозаVороза.&nbsp;— 6-е изд., доп.&nbsp;— М.: Наука. Гл. ред. Физ. –мат. Лит., 1987 (Пробл. Науки и техн. прогресса).&nbsp;— 320 с.&nbsp;— С. 77-87</ref>. Не зважаючи на те, що з'являються такі типи галактик, як сейфертівські, квазари, ій інші, вони все одно є пов'язанними з класифікацією Хаббла<ref name="Сучков А.А. Галактики знакомые и загадочные – М.:Наука. Гл. ред. Физ. – мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с. – С.24">Сучков А.&nbsp;А.&nbsp;Галактики знакомые и загадочные&nbsp;— М.:Наука. Гл. ред. Физ.&nbsp;— мат.лит., 1988 (Пробл. Науки и техн. прогресса). -192 с.&nbsp;— С.24</ref>.
 
Існує гіпотеза, згідно з якою у ядрі Галактики є чорна діра. Маса цієї діри набагато перевищує масу Сонця<ref name="Пришляк М.П. Астрономія: Підручниу для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - Харків: Веста:Видавництво "Ранок, 2005" - 144 с. - С. 108">Пришляк М.&nbsp;П.&nbsp;Астрономія: Підручниу для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів.&nbsp;— Харків: Веста: Видавництво «Ранок, 2005»&nbsp;— 144 с.&nbsp;— С. 108</ref>.
== Примітки ==
{{reflist}}
 
{{Розташування землі у Всесвіті}}
{{Галактики}}