Голий ланч: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 19:
У низці [[Європа|європейських]] країн і на території США книга була під забороною через часте використання [[Ненормативна лексика|ненормативної лексики]]., відвертої [[Гомосексуальність|гомосексуальної]] направленості та наявності сцен із описом [[Педофілія|педофілії]] та дітовбивств. Вільному поширенню роману в США передували два гучних судових процеси, в ході яких на захист «Голого ланчу» виступили відомі письменники та поети, зокрема [[Норман Мейлер]] і [[Аллен Гінзберг]]. Підсумком слухань стало зняття з роману всіх обвинувачень у непристойності. Завершений 1966 року судовий розгляд став останнім в історії США процесом, на якому розглядалась можливість [[Цензура|цензурної]] заборони на публікацію книги.
 
«Голий ланч» традиційно вважається етапним твором американської літератури XX століття та однією з ключових книг біт-покоління поруч із романом «<nowiki/>[[У дорозі]]<nowiki/>» Керуака та «{{Не перекладено|Крик (поема)|Криком|ru|Вопль (поэма)}}<nowiki/>» [[Аллен Гінзберг|Аллена Гінзберга]]. Книга входить до списків «100 найкращих англомовних романів з 1923 по 2005 рік» за версією «<nowiki/>[[Тайм (журнал)|Тайм»]] і «100 найкращих романів» за версією «{{Не перекладено|Modern Library|Новітньої бібліотеки|en|Modern Library}}<nowiki/>». 1991 рку режисер [[Девід Кроненберг]] зняв за мотивами роману Берроуза [[Обід голяка (фільм)|однойменний фільм]].
 
== Сюжет ==
Рядок 41:
 
Коли Берроуз 1958 року вперше запропонував {{Не перекладено|Моріс Жиродіа|Морісу Жиродіа|en|Maurice Girodias}}, керівнику видавництва {{Не перекладено|Олімпія Пресс|Olympia Press|en|Olympia Press}}, яке спеціалізувалось на випуску книг, написаних у грубій манері з використанням [[Ненормативна лексика|табуйованої лексики]] та часто близьких до [[Порнографія|порнографії]], опублікувати роман, Жиродіа відповів відмовою. Письменник був змушений звернутись у [[Сан-Франциско]] до {{Не перекладено|Лоуренс Ферлінґетті|Лоуренса Ферлінґетті|en|Lawrence Ferlinghetti}} та його {{Не перекладено|Сіті Лайтс||en|City Lights Bookstore}}; {{Не перекладено|Олівер Гарріс||en|Oliver Harris}}, співавтор книги «Листи Вільяма Берроуза», зазначає, що хоч письменник і пішов на поступки&nbsp;— погодившись викреслити з тексту «брудні» моменти, Ферлінґетті все одно відхилив пропозицію стати видавцем «Голого ланчу». Лише через деякий час, коли значний уривок книги опублікувало {{Не перекладено|Чикаґо Рев'ю||en|Chicago Review}}, цікавістю до рукопису просяк раніше незацікавлений ним Жиродіа. Редактором готованого до випуску роману став видавець Чикаґо Рев'ю Ірвінґ Розенталь. Він вважав, що текст рукопис не має достатнього обсягу й попросив Берроуза надати додаткові матеріали для розширення тексту роману. На основі «СЛОВА» та багатьох інших записів Берроуз разом із друзями, що допомагали його з «Інтерзоною», приступили до [[Верстка|верстки]]. Окремої згадки заслуговує те, що «танжерський» період творчості характерний тим, що письменник не виводив меж між безпосередньо художньою творчістю й особистими листами, доручивши редакторську роботу Гінзбергу. Було відібрано сотні сторінок матеріалу, заново надруковано та складено за методикою «фолд-ін», розробленою на основі методу натинань. Увесь матеріал було відправлено Морісу Жиродіа.
 
== Судові процеси над видавцем ==
Роман видало видало видавництво {{Не перекладено|Olympia Press||en|}} 1959 року у Франції, однак він потрапив до списку заборонених до видання на території США через великий вміст нецензурної лексики, наявність сцен із [[Педофілія|педофілією]] та вбивствами дітей. Примітним є і те, що й у Франції не обійшлось без скандалу&nbsp;— справа дійшла до того, що провідним літераторам (не французьким, як писав Берроуз) довелось написати відкритого листа уряду з виправданнями дій Жиродіа щодо передання роману до друку.
 
1961 року Россет, незважаючи на чинну заборону публікування роману, придбав 10 000 примірників книги з наміром поширити її територією Сполучених Штатів. Планам видавця не було суджено збутись: інша книга {{Не перекладено|Grove Press||en|}}, роман [[Генрі Міллер]]а «{{Не перекладено|Тропік Рака (роман)|Тропік Рака|en|Tropic of Cancer (novel)}}» зумовив навколо себе дебати та привернув увагу громадськості до видавництва&nbsp;— випуск до друку «Голого ланчу» довелось відкласти на невизначений час. 1962 року Grove Press виграло антицензурну справу в суді міста [[Чикаго|Чикаґо]], а невдовзі під час [[Единбург|Единбурґської]] письменницької конференції, організованої [[Авангардизм|аванґардистським]] видавцем {{Не перекладено|Джон Калдер||en|John Calder}}, на захист «Голого ланчу» висловились [[Норман Мейлер]] і {{Не перекладено|Александр Троккі||en|Alexander Trocchi}}. Россет вирішив замовити ще декілька тисяч примірників роману та приступив до його продажу на території США. Протягом року книга була доступна в книгарнях по всій території країни, однак невгамовані заворушення до 1963 року призвели до арешту великої партії книг [[Бостон|бостонською]] поліцією. Цей факт посилив інтерес покупців до роману, який раніше не користувався в читачів шаленою популярністю. Невдовзі по тому міський суд визнав роман непристойним і ввів заборону на його розповсюдження. У зв'язку з громадськими заворушеннями, зумовленими романом (ще до судових процесів), Берроузу довелось написати вступну статтю до книги, пояснюючи її смисл. Численні описи вживання наркотиків сприяли неправильному розумінню позиції автора з цього приводу. Берроуз писав про це 11 вересня 1959 року Гінзбергу:
{{Цитата|''Я готую щось на кшталт письмових свідчень, пояснення суті «Голого ланчу» для власної безпеки. Роман взагалі про вірус наркозалежності. У ньому розкривається природа вірусу та те, як його можна стримати. Я зовсім не за наркоту і ніколи за неї не був. Навпаки, я закликаю: люди, злізайте ви з потягу наркоти, він мчиться укосом завдовжки в три милі прямо в купу дурману!''|3=|4=}}
 
== Посилання ==