Всеукраїнське фотокіноуправління: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Oleksandert (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Oleksandert (обговорення | внесок)
Рядок 103:
Дякуючи тому, що [[Українська РСР]] на довгий час зуміла зберегти свої дипломатичні представництва та [[Торговельне представництво|торгпредства]] за кордоном, українські фільми мали можливість демонструватися на виставках та кінематографічних заходах у [[Лейпціг]]у, [[Мілан]]і, Парижі, Кеніґсберзі, Відні, Празі, [[Марсель|Марселі]], [[Кельн]]і, [[Мадрид]]і. Українське кіновиробництво було предметом зацікавленості австрійських істориків та Празького кіномузею. Повсюди були публікації про ВУФКУ. Відомі люди Франції регулярно пишуть про українське кіно: [[Барбюс Анрі|Анрі Барбюс]], Леон Мусінак, Рене Маршан, Євген Деслав. Останній навіть створив філіал «Товариства друзів радянського кіна» «Друзі українського кіна» й рекламує фільми, незважаючи на відсутність справжніх ринків збуту внаслідок ізоляції радянських країн. В 1927 році нарком освіти [[Скрипник Микола Олексійович|М.Скрипник]] під час свого візиту до Французької республіки навіть намагався встановити прямі культурні зв'язки між Радянською Україною та Францією. Український нарком намагався дати якомога більше інформації щодо фільмів ВУФКУ, які занадто часто вважали російською продукцією.
 
ТимРозмови часомпро уцентралізованого Москвіуправління наприкінцікінематографом єдиним всерадянським трестом та передачу кінематографу з юрисдикції Народного комісаріату просвіти до [[Вища рада народного господарства|Вищої ради народного господарства]] (ВРНГ) розпочалися ще в грудні 1927 року з'явиласяна ідеяПершій підпорядкувативсесоюзній кінонараді союзнихз республікпитань центровікіно. У відповідь на це 30 січня 1928 року було скликано Першу українську партійну кінонараду, на якій делегати в тому числі нарком освіти УСРР [[Скрипник Микола Олексійович|Микола Скрипник]] та керівник ВУФКУ [[Шуб Олександр Ісакович|Олександр Шуб]], директордали ВУФКУвідсіч наініціативам тойвсесоюзної час,наради. Олександр Шуб також опротестовує ці наміри на сторінках журналу «Кіно»: ''«Ясно, що ставити питання про об'єднання всіх національних кіноорганізацій під одним керівництвом, ставити цю справу так і розв'язувати її легким рухом руки, як це намагається тов. Луначарський, — це все одно, що ставити питання про об'єднання під єдиним керівництвом шкільної справи всіх національних республік. Встановлення якоїсь одности керування всією союзною кінематографією призведе до руйнування цієї дільниці національної культури, до гегемонії одної кіноорганізації над усіма іншими»'' (1927, № 21 — 22). Керівництво ВУФКУ звернулося до Голови Наркомосу М.Скрипника, відряджалися делегації до Москви, які на різних рівнях відстоювали незалежність кіно. Але в березні 1928 р. після Всесоюзної партійної кінонаради керівництво ВУФКУ було змінено, [[Шуб Олександр Ісакович|Олександр Шуб]] було усунуто, а на його місце прийшов Іван Воробйов (успіхи наступних 2-х років — це результати роботи ще попереднього керівництва). Піонерів, які підняли ВУФКУ — Чардиніна, Гардіна, Лундіна, Сазонова — називають реакціонерами, знудьгованими за дореволюцийним кіном. 1929 рік став роком великого перелому, в кіно України згорталися досягнуті за сім років діяльності ВУФКУ успіхи — як творчі, так і економічні. Відбуваються численні реорганізації на кіностудіях, розсилаються циркуляри, в яких головними пунктами є ідеологічна точність, культурна революція, комсомолізація та пролетаризація, а також контроль над спільним виробництвом з закордоном. Початок кінця золотої доби українського відродження у кіно був покладений.
 
Проте в березні 1928 р. після Всесоюзної партійної кінонаради керівництво ВУФКУ було змінено, Олександра Шуба було замінено на [[Іван Воробйов|Івана Воробйова]]. 1929 рік стає роком великого перелому, в кіно України згортаються досягнуті за сім років діяльності ВУФКУ успіхи — як творчі, так і економічні. Відбуваються численні реорганізації на кіностудіях, розсилаються циркуляри, в яких головними пунктами є ідеологічна точність, культурна революція, комсомолізація та пролетаризація, а також контроль над спільним виробництвом з закордоном. Піонерів, які підняли ВУФКУ — Чардиніна, Гардіна, Лундіна, Сазонова — називають реакціонерами, знудьгованими за дореволюцийним кіном. Початок кінця золотої доби українського відродження у кіно був покладений.
Кіно України було незалежним, тобто підпорядкованим Наркомосу України, формально — до 1933 року (рік прийняття постанови Раднарокму СРСР «Про організацію головного управління кінофотопромисловості при Раднаркомі СРСР»), а фактично — до 1929 року. Але сили виявилися нерівними. Падіння виробництва почалося у 1929 р., тривало воно і в 1930-му. В листопаді 1930 року ВУФКУ було реорганізовано в «Українафільм», підпорядковане «Союзкіно» (яке виникло на залишках «Совкіно»), а ще через кілька років, з остаточною втратою економічної незалежності, ця установа припинила своє існування.
 
9 листопада 1930 року рішенням Президії ВРНГ ВУФКУ скасовується як українська державна установа. 13 грудня 1930 року на базі ВУФКУ створюється державний український трест кінопромисловості [[Українське кіно 1930-1940-х років|«Українафільм»]], який перебуває у розпорядженні ВРНГ, входить до складу всесоюзного кіно-фото об'єднання «Союзкіно» (яке виникає на залишках «Совкіно») і художньо підпорядковується Наркомосу України. Формальне підпорядкування Наркомосу України тривало до 1933 року (рік прийняття постанови Раднарокму СРСР «Про організацію головного управління кінофотопромисловості при Раднаркомі СРСР»).
 
== Фільмографія ВУФКУ ==