Голий ланч: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
SoloWay (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
SoloWay (обговорення | внесок) |
||
Рядок 38:
== Створення ==
На початку 1950-х років Вільям Берроуз завершив свою подорож Еквадором і Перу (звіти про перебування там письменника зрештою сформують книгу «Листи Яхе») і переїхав до Марокко, в {{Не перекладено|Міжнародна зона Танжер|Міжнародну зону Танжер|en|Tangier International Zone}}, яку мріяв відвідати після прочитання декількох книг {{Не перекладено|Пол Бовлс|Пола Бовлса|en|Paul Bowles}}. У Танжері Берроуз багато писав, і до 1957 року за роботу над дещо розрізненою творчістю письменника приступили його близькі друзі — [[Аллен Гінзберг|Аллен Гізберг]], [[Джек Керуак]] і {{Не перекладено|Алан Ансен||en|Alan Ansen}}. Продуктом їх спільної праці став збірник оповідань «Інтерзона», яка, зрештою, не потрапляє до друку аж до 1989 року. Одна з частин «Інтерзони», автором названа «СЛОВО», стала предтечею «Голого ланчу»; під час роботи над цим матеріалом Берроуз остаточно ствердився у використанні методу натинань, який відіграє вирішальну роль у прийдешній роботі над «Голим ланчем». Написання «СЛОВА» стало переломною точкою у творчості Берроуза, що остаточно відокремила письменника від традиційної форми оповіді, в якій він написав романи «{{Не перекладено|Гомик||en|Queer (novel)}}<nowiki/>» і «<nowiki/>[[Наркота]]<nowiki/>». До схожої стилістики письменник уже ніколи й не повертався, зробивши фірмовий {{Не перекладено|Нелінійна розповідь|нелінійний|en|Nonlinear narrative}} стиль написання основним інструментом у своїй творчості. Кінцевий вигляд рукопису роману виявився для письменника несподіванкою; відповідаючи на питання журналіста щодо фрази зі вступу — «''Точно не пам'ятаю, як я писав те, що тепер опубліковане під назвою „Голий ланч“''», Берроуз назвав її [[Гіпербола (література)|геперболою]]. Автор казав, що був сильно здивований, коли побачив листи Гінзбергу, яких не тримав у руках багато років. Письменника вразила кількість матеріалу, якого вони містили, і що надалі увійшов до «Голого ланчу». Уперше Берроуз згадує про те, що закінчив роботу над романом у листі від 17 січня 1959 року Полу Бовлзу.
== Посилання ==
|