Луцька унійна єпархія: відмінності між версіями

Виникла внаслідок приєднання єпископа [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] до [[Берестейська унія|Берестейської унії]], під час Берестейського синоду (1596) потверджена в тогочасних кордонах. Її ординарій займав третє місце по старшинству після Київського митрополита і Володимирського єпископа. Після легалізації православної ієрархії королем [[Владислав IV Ваза|Владиславом IV Вазою]] в 1633 році Луцьку єпархію отримав православний єпископ, а [[Луцькі єпископи УГКЦ|Луцький унійний єпископ]] [[Єронім (Почаповський)|Єронім Почаповський]] натомість зберігаючи титул єпископа Луцького, мав переселитись у [[Жидичинський Свято-Миколаївський монастир|Жидичинський монастир]]. Єпископ [[Никифор (Лосовський)|Никифор Лосовський]] був [[коад'ютор]]ом Київського митрополита, а потім єпархією керували митрополити [[Гавриїл (Коленда)|Гавриїл Коленда]], [[Кипріян (Жоховський)|Кипріян Жоховський]], [[Лев (Слюбич-Заленський)|Лев Заленський]], у 1651—1664 роках&nbsp;— [[Перемиські єпископи УГКЦ|Перемишльський єпископ]] [[Прокіп (Хмельовський)|Прокопій Хмельовський]], а в 1711—1713 роках [[Холмські унійні єпископи|єпископ Холмський]] [[Йосиф (Левицький)|Йосиф Левицький]]. Згідно зі звітом єпископа [[Яків (Суша)|Якова Суші]] з 1664 року, при Унії залишилось 100 парафій і 7 монастирів<ref name=":0">[Łucka] Diecezja unicka // Encyklopedia Katolicka…&nbsp;― S. 600.</ref>.

Відродження прийшло після приєднання до Унії 1702 року православного Луцького єпископа [[Діонісій (Жабокрицький)|Діонісія Жабокрицького]]. Значна реорганізація сітки парафій відбулась коли в 1703 році до Володимирської унійної єпархії перейшли парафії і монастирі Володимирського повіту і протопопії ([[Деканат (католицька церква)|деканати]]) [[Локачі|Локачинська]] і [[Турійськ]]а, а повернулися парафії [[Кременець]]кого і Луцького повітів та протопопії Кременецька і [[Збараж|Збаразька]]. З огляду на політичну ситуацію, Жабокрицький часто перебував поза своєю єпархією, а в 1711 році був вивезений вглиб [[Московське царство|Московщини]]. Наступники Жабокрицького [[Йосиф (Виговський)|Йосиф Виговський]] (1713—1730), [[Теодосій (Рудницький)|Теодосій]] (1730—1751) і [[Сильвестр (Рудницький)|Сильвестр Рудницькі]] (1752—1777) сприяли значному релігійному піднесенню в єпархії, особливо останній&nbsp;— коронуючи в 1773 році [[Почаївська ікона Божої Матері|Почаївську чудотворну ікону Божої Матері]]. Унійною катедрою надалі залишався храм св. Йоана Богослова, єпископські резиденції були в Луцьку і [[Рожище|Рожищі]]. У 1772 році Луцька унійна єпархія займала територію 35 тис. км², складалась із 45 деканатів, 1236 парафій (з них понад 100 вакантних) і від бл. 1770 року мала капітулу з 4 [[прелат]]урами і 4 [[Канонік|каноніями]]. Єпархіальий клир навчався в єпархіальній семінарії (1763—1779) і [[Колегія театинів|Папській вірмено-руській колегії]] у Львові (стипендії єпископа Йосифа Виговського) або брав участь у курсах перед свяченнями, організованих перед 1773 роком єпископом Сильвестром Рудницьким у резиденції в Рожищі<ref>''[[Гуго Коллонтай|Hugo Kołłątaj]]''. [http://kpbc.umk.pl/dlibra/doccontent?id=2752 Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III (1750—1764)].&nbsp;— Warszawa 1905.&nbsp;— S. 161—163. {{ref-pl}}</ref>. На території Луцької унійної єпархії були [[Василіяни|василіянські]] монастирі Литовської (серед них [[Дерманський монастир|Дерманський]], [[Дубенський хрестовоздвиженський монастир|Дубенський]] і [[Дорогобуж (село)|Дорогобузький]] монастирі) та Руської провінцій (між іншим станом на 1744 рік в [[Почаївська лавра|Почаївському монастирі]] мешкало 67 ченців) і три монастирі монахинь-[[Василіянки|василіянок]]<ref name=":0" />.

У результаті Першого поділу Речі Посполитої (1772&nbsp;р.) Луцька унійна єпархія втратила на користь Австрії 10 деканатів і 116 парафій, які всупереч старанням єпископа [[Кипріян (Стецький)|Кипріяна Стецького]] замінити їх на частину Кам'янецької єпархії, у 1786 році були формально приєднані до Львівської унійної єпархії. У 1811—1815 роках ординарію Луцької унійної єпархії підпорядковувались також 328 церков і один монастир [[Тернопільський край|Тернопільського округу]]. Заслуженими душпастирями були єпископи [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]], [[Флоріян (Корсак)|Флоріян Корсак]] (1804—1811) і [[Кирило (Сиротинський)|Кирило Сиротинський]] (1825—1827). У 1826 році єпископом став [[Іван (Красовський)|Іван Красовський]], хоч уважали, що він не здатний до церковних урядів. У Луцькій унійній єпархії існував також уряд єпископа-[[коад'ютор]]а&nbsp;— [[Михайло (Стадницький)|Михайло Стадницький]] (1784—1787) і [[Стефан (Левинський)|Стефан Левинський]] (1787—1797); керували єпархією також [[Адміністратор (католицизм)|адміністратори]] (зазвичай ними були майбутні ординарії)&nbsp;— Стефан Левинський (1787—1797), [[Яків (Мартушевич)|Яків Мартушевич]] (1814—1818) та Кирило Сиротинський (1827—1828). Адміністратором по смерті Красовського став Сиротинський, якого після скасування єпархії призначено на єпископа-помічника Жировицької єпархії<ref name=":0" />.

Станом на 1825—1827 роки Луцька унійна єпархія складалася з 189 парафій у 15 деканатах ([[Луцьк]]ий, [[Дубровиця|Дубровицький]], [[Дубно|Дубенський]], [[Камінь-Каширський]], Кашогродський ({{lang-pl|Kaszogrodzki}}), [[Ковель]]ський, Козинський ({{lang-pl|Koziński}}), [[Кременець]]кий, [[Острог|Острозький]], [[Ратне]]нсько-Зарицький ({{lang-pl|Ratneńsko-Zarzycki}}), [[Рівне]]нський, [[Старокостянтинів]]ський, [[Ізяслав|Заславський]], [[Новоград-Волинський|Звягельський]] і [[Володимир-Волинський|Володимирський]]) і бл. 119 330 вірних. Надалі в єпархії функціонувала капітула з 5 [[прелат]]урами і 6 [[Канонік|каноніями]]. Упродовж 1803—1826 років катедральним храмом єпархії була [[Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Луцьк)|церква Покрови Пресвятої Богородиці]]. У 1828 році Луцька унійна єпархія була скасована (парафії Дубенського і Ковельського повітів увійшли до Жировицької (Литовської) єпархії, а решта&nbsp;— до [[Полоцька унійна архієпархія|Полоцької архієпархії]])<ref name=":0" />.