Андріївський узвіз: відмінності між версіями

'''Андрі́ївський узві́з'''  — [[вулиця]] в [[Подільський район (Київ)|Подільському районі]] міста [[Київ|Києва]], що сполучає [[Поділ]] зі [[Старий Київ|Старим Києвом]]. Пролягає від [[Контрактова площа|Контрактової площі]] до [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирської]] та [[Десятинна вулиця (Київ)|Десятинної]] вулиць. Прилучаються вулиці [[Покровська вулиця (Київ)|Покровська]], [[Вулиця Боричів Тік|Боричів Тік]], [[Фролівська вулиця|Фролівська]] і [[Воздвиженська вулиця (Київ)|Воздвиженська]].

Пам'ятки містобудування місцевого значення (охор. № &nbsp;675-Кв)<ref>Наказ Міністерства культури України від [[20 січня]] [[2012]] року</ref>.

Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів [[Київська Русь|Київської Русі]] зв'язував Старий Київ (Гору) із [[Поділ|Подолом]], пролягаючи між пагорбами [[Уздихальниця|Андріївської (Уздихальниці)]] та [[Замкова гора (Київ)|Замкової]], [[Хоревиця|Хоревиці]] та [[Старокиївська гора|Старокиївської]] гір. За доби [[середньовіччя]] відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі [[Замкова гора (Київ)|Киселівка]]. У [[1711]] році за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від [[Андріївська церква|Андріївської церкви]] (збудована у [[1744]]–[[1754]] роках, архітектор [[Растреллі Вартоломей|Бартоломео Растреллі]]). У [[1928]] році перейменований на ''вулицю ім. Лівера''{{рвкмр2|35}}, на честь [[Лівер Георгій Вікторович|Георгія Лівера]], революціонера-більшовика, борця за встановлення Радянської влади у Києві, у списку вулиць [[1931]] року &nbsp;— ''узвіз Лівера''. Історичну назву узвозу було відновлено [[1944]] року{{рвкмр2|286b}}.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX &nbsp;— на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз &nbsp;— це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським [[Монмартр]]ом. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва &nbsp;— прикраси, посуд із [[скло|скла]] і [[кераміка|кераміки]], кумедні фігурки з [[деревина|дерева]], іграшки, медалі, [[монета|монети]] і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих [[бар]]ів і [[кафе]], де можна відпочити.

На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX &nbsp;— початку XX століття. Вулиця славиться тим, що в будинку № &nbsp;13 жив [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайло Булгаков]], нині в цьому будинку діє присвячений письменнику [[Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова|літературно-меморіальний музей]]. Також в будинку 22-а (де з [[1995]] року працює одна з перших галерей сучасного мистецтва в Україні &nbsp;— «[[Карась Галерея]]»), за словами диригента та композитора [[Кошиць Олександр Антонович|Олександра Кошиця]], що проживав у цьому будинку пізніше, першим власником будинку був той самий Сірко, що його змальовано в п'єсі «[[За двома зайцями (п'єса)|За двома зайцями]]» драматурга та письменника [[Старицький Михайло Петрович|Михайла Старицького]]: ''«Виходячи на Воздвиженську вулицю з свого будинку, я зупинявся на розі біля забитої в паркані хвіртки, і знав що тут колись сиділа безсмертна Проня Прокопівна та чекала на свого Голохвастова».'' На Андріївському узвозі також функціонує унікальний [[Музей однієї вулиці]]. У ньому показано історію Андріївського узвозу у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів.

* '''буд. № &nbsp;13''' &nbsp;— меморіальна дошка на честь письменника Михайла Булгакова ([[1891]]–[[1940]]), який мешкав у цьому [[Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова|будинку]]. Бронзовий [[барельєф]] роботи скульптора [[Кущ Анатолій Васильович|А. &nbsp;В. &nbsp;Куща]] та архітектора Б. &nbsp;Л. &nbsp;Кравчука відкрито [[9 лютого]] [[1982]] року.

* '''буд. № &nbsp;15''' &nbsp;— меморіальна дошка на честь художника [[Дядченко Григорій Кононович|Григорія Дядченка]] ([[1869]]–[[1921]]), який жив і працював у цьому [[Замок Річарда|будинку]] в [[1909]]–[[1921]] роках. Виготовлена з граніту (архітектор В. &nbsp;Л. &nbsp;Лоботинський), відкрита у [[1971]] році.

* '''буд. № &nbsp;21''' &nbsp;— меморіальна дошка на честь скульптора, кіносценариста, громадського діяча [[Синько Ростислав Олександрович|Ростислава Синька]], на фасаді [[Музей-майстерня Івана Кавалерідзе|Музею-майстерні Івана Кавалерідзе]], який він очолював у 1993–20101993—2010 роках. Бронзовий барельєф відкрито 2015 року<ref>[https://kievcity.gov.ua/news/30321.html У столиці відкрили меморіальну дошку засновнику Музею-майстерні І. &nbsp;П. &nbsp;Кавалерідзе Ростиславу Синьку] // Офіційний інтернет-портал Київської міської державної адміністрації. &nbsp;— 2015. &nbsp;— 23 жовтня.</ref>.

* '''буд. № &nbsp;23''' &nbsp;— меморіальна дошка на честь першого Патріарха Київського і всієї України [[Мстислав (Патріарх Київський)|Мстислава]] ([[1898]]–[[1993]]), який був висвячений на єпіскопа у цій каплиці Андріївської церкви 12 травня 1942 року. Виготовлена з бронзи (скульптор {{нп|Щур Володимир Іванович (скульптор)|Володимир Щур|ru|Щур, Владимир Иванович}}), відкрита у [[1998]] році.

* '''буд. № &nbsp;34''' &nbsp;— меморіальна дошка на честь письменника [[Тютюнник Григір Михайлович|Григора Тютюнника]], який жив і працював у цьому будинку в [[1963]]–[[1967]] роках. Бронзовий [[барельєф]] відкрито у [[1991]] році (скульптор [[Луцак Володимир Павлович|В. &nbsp;П. &nbsp;Луцак]], архітектор І. Лебідь).

У затишному парку нижче від церкви можна побачити скульптури роботи [[Кавалерідзе Іван Петрович|Івана Кавалерідзе]], майстерня якого розташовувалася у сусідньому будинку (№ &nbsp;21). Одна з них &nbsp;— копія [[Пам'ятник Тарасові Шевченку (Ромни)|пам'ятника Тарасові Шевченку в Ромнах]], інша &nbsp;— макет (мала скульптура) [[Пам'ятник Ярославу Мудрому (Київ)|пам'ятника Ярославу Мудрому]], розташованого у сквері біля [[Золоті ворота (Київ)|Золотих Воріт]]. Також тут встановлено оригінал [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|пам'ятника княгині Ользі]] (1911 р.), автором якого також був І. Кавалерідзе. При відновленні монументу в [[1996]] році під асфальтом знайшли рештки знищеного у [[1919]]–[[1935]] роках монументу. Скульптуру відновили майже повністю (не вдалося знайти тільки голову) та встановили біля будинку-музею скульптора.

Біля літературно-меморіального музею М. Булгакова (буд. № &nbsp;13) 19 жовтня [[2007]] року встановлено перший у світі пам'ятник письменнику. Скульптура виготовлена з бронзи та граніту, автори &nbsp;— архітектор [[Дормидонтов В'ячеслав Анатолійович|В'ячеслав Дормидонтов]] та скульптор [[Рапай Микола Павлович|Микола Рапай]].

На будинку № &nbsp;34 встановлено жартівливий [[Пам'ятник носу Гоголя (Київ)|пам'ятник носу Гоголя]]. Бронзову скульптуру роботи скульптора [[Дергачов Олег Вікторович|Олега Дергачова]] встановлено у [[2006]] році.

Біля Андріївської церкви встановлено ще один популярний серед киян пам'ятник &nbsp;— Проні Прокопівні Сірковій та Свириду Петровичу Голохвастову, героям п'єси [[Старицький Михайло Петрович|Михайла Старицького]] «[[За двома зайцями (п'єса)|За двома зайцями]]». Скульптуру відкрито [[23 серпня]] [[1999]] року (архітектор [[Скульський Володимир Петрович|Володимир Скульський]], скульптори {{нп|Щур Володимир Іванович (скульптор)|Володимир Щур|ru|Щур, Владимир Иванович}}, [[Сівко Віталій Йосипович|Віталій Сівко]] та [[Кухаренко Руслан Іванович|Руслан Кухаренко]]).

[[Файл:Старий Андріївський узвіз.jpg|thumb|272px|[[Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова|Будинок № &nbsp;13]] на узвозі. Малюнок ХІХ ст.]]

Андріївський узвіз і зокрема будинок, де мешкав М. &nbsp;О. &nbsp;Булгаков, були «відкриті» для широкого загалу завдяки нарису «Городские прогулки» [[Некрасов Віктор Платонович|Віктора Некрасова]]. Саме йому й належить вислів «Замок Річарда Левове серце», що закріпився за будинком № &nbsp;15.

9 квітня 2012 року, відбулося знищення пам'яток архітектури Андріївського узвозу. Все є наслідком прийнятого рішення про його реконструкцію, прийнятого в жовтні 2011 року. За попередньою інформацією зруйновано будинки № &nbsp;10а, 10б, 9/11, що знаходились навпроти музею Булгакова. На їхньому місці запланована побудова нового офісного центру компанією ЕСТА, що належить [[Ахметов Рінат Леонідович|Рінату Ахметову]].

* [http://onestreet.kiev.ua/ Музей однієї вулиці] &nbsp;— сайт музею, що присвячений історії Андріївського узвозу та життю його видатних мешканців