Рославець Микола Андрійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ya6765 (обговорення | внесок) |
Ya6765 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 35:
В 1921 — 1923 рр. Рославець стає професор та ректором [[Харківська консерваторія|Харківського музичного інституту]] і завідував [[Відділ художнього виховання|відділом художнього виховання]] [[Наркомпрос]]а УСРР. В ці роки він одним із перших став пропагувати в Радянському Союзі творчість «нововіденців» [[Антон Веберн|А. Веберна]] і [[Арнольд Шенберг|А. Шенберґа]]. В цей час він вперше скомпонував вокально-інструментальний цикл на слова Т. Шевченка.
В 1923-1930-х рр. Рославець — редактор Головного репертуарного комітету, уповноважений Главліту по Державному музичному видавництву, викладач [[Московський музичний політехнікум|Московського музичного політехнікуму]]. Діяльність його тісно зв'язана з АСМ ([[Асоціація сучасної музики]]), ціллю якої було розвинути нові направлення вітчизняної музики; туди входили [[Микола Мясковський|Н. Мясковський]], [[Асаф'єв Борис Володимирович|Б. Асаф'єв]],
Після революції Рославець продовжив писати музику в руслі знайденого методу: це вокальний цикл «Пламенний крут» (1920), Третій квартет (1920), Заповіт (1920), симфонічна поема «Людина і море» по Ш. Бодлеру (1921), П'ять прелюдії для фортепіано (1921 — 1922), симфонічна поема «Кінець світла» по [[Лафарг|П. Лафаргу]] (1922), П'ята соната для фортепіано (1923), Друга соната для віолончелі і фортепіано (1924), Перший скрипковий концерт (1925) і багато других камерних творів.
|