Відкрити головне меню

Зміни

4885 байтів додано ,  2 роки тому
 
== Сім'я ==
Еді Седжвік народилася в [[Санта-Барбара (Каліфорнія)|Санта-Барбар]]<nowiki/>і, (штат [[Каліфорнія)]], в родині Аліси Делано Де ЛісФорест (1908-1988) і Френсіса Мінтерна Седжвіка (1904-1967) скульптора, філантропа та власника ранчо. ЇЇЕді Седжвік назвали на честь тітки її батька, Едіт Мінтерна (старшої сестри його матері).
 
Сім'я Седжвік часто згадується в історії штату [[Массачусетс]]. Сьомий прадід Еді, англієць Роберт Седжвік, був першим [[Генерал-майор|генерал-майором]] [[Колонія Массачусетської затоки|Колонії Массачусетської затоки]], заснованої в [[Чарлзтаун|Чарлстауні]], штат [[Массачусетс]] в 1635 році. Сім'я Еді переїхала з Стокбриджа (штат, Массачусетс), де її прадід - суддя Теодор Седжвік влаштувався після [[Американська революція|Американської Революції]].
 
Мати Седжвік була дочкою [[Генрі Вилер дe Форест|Генрі Вилера дe Форест]] (президента і голови правління Південної Тихоокеанської Залізниці і прямого нащадка [[Джессі дe Форест,]] чия Голландська Вест-Індська компанія допомогла побудувати Новий Амстердам). Джессі де Форест був також сьомим прадідом Еді . Її дідусь по лінії батька був істориком Генрі Двайт Седжвік III; її прабабуся, Сюзанна Шоу, була сестрою [[Роберт Гуд Шоу|Роберта Гуда Шоу]], американського полковника часів [[Громадянська війна у США|Громадянської війни]]; її прапрадід, Роберт Боун Мінтерн, був співвласником кліпера «Flying Cloud», йому приписується створення і просування [[Центральний парк (Нью-Йорк)|Центрального паркупарк]]<nowiki/>у в Нью-Йорку. Прапрапрадід Еді, Вільям Еллерай, був одним з тих, хто підписував [[Декларація Незалежності Сполучених Штатів|Декларацію незалежності Сполучених Штатів]].
 
== Ранні роки та освіта ==
Еді Седжвік народилася в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія, була сьомою з восьми дітей Еліс Делано Де Форест (1908-1988) і Френсіса Мінтурна Седжвіка (1904-1967).
 
Незважаючи на багатство і високий соціальний статус своєї родини, її ранні роки були неспокійними. Діти Седжвік зростали на родинному ранчо в Каліфорнії. Вони навчались вдома під опікою гувернанток, але батьки жорстко контролювали їхнє життя; Діти були в значній мірі ізольовані від зовнішнього світу, їх переконували у власній пріоритетності перед однолітками. Саме в цих сімейних і соціальних умовах у Едіт, вже в ранньому підлітковому віці, почали проявлятися перші ознаки розладу харчової поведінки. У віці 13 років, Еді почала відвідувати Школу Бренсон недалеко від [[Сан-Франциско]]. За словами старшої сестри АлісаАліси "Saucie" Седжвік, Еді незабаром вигнали зі школи через помічені розлади харчової поведінки. Коли дівчина повернулася додому, батько наклав на неї серйозні обмеження свободи. У всіх дітей Седжвік були суперечливі стосунки з батьком. Діти називали його "Фаззі" (Fuzzy), обожнювали, але за багатьма свідченнями, батько був людиною самозакоханою, емоційно віддаленною, домінуючою і часто жорстокою. Він також відкрито мав стосунки з іншими жінками. Якось Едіт зайшла до батька, коли той мав сексуальні зносини з однією зі своїх коханок. Це вразилошокувало її, а батько в свою чергу почав стверджувати, що Едіт все вигадала, відлупцював доньку та викликав лікаря, щоб той надав дівчині [[транквілізатори]]. У 1958 році Еді була зарахована до школи Св.Тімоті у [[Меріленд|Меріленді]]. Врешті-решт, пізніше її знову виключили через розлади харчової поведінки, які тепер призвели до [[Анорексія|анорексії]].
 
Восени 1962 року, за наполяганням батька, Едіт поклали в приватну психіатричну лікарню Сілвер Хілл Хоспітал в Нью-Канаані (штат [[Коннектикут]]). Режим у лікарні був дуже недбалим, Еді легко могла маніпулювати ситуацією і її вага продовжувала падати. Пізніше Едіт відправили ​​в Блумінгдейл, графство Вестчестер (штат Нью-Йорк), де знаходилось відділення нью-йоркської лікарні.Там її стан помітно покращився. Коли вонаЕді лишала лікарню, їй було близко 17 років, вона мала нетривалі стосунки зі студентом Гарварду, після яких завагітніла та зробила аборт.
 
Восени 1963 Еді Седжвік переїхала в [[Кембридж (Массачусетс)|Кембридж]], (штат [[Массачусетс)]] і почала вивчати скульптуру з кузиною, художницею Лілі Саарінен. Саарінен казала: "Вона була дуже невпевненою по відношенню до чоловіків, хоча вона і подобалася їм». В цей період вона відвідувалапочала відвідувати елітні богемні вечірки спілок [[Гарвардський університет|Гарварда]], на яких було багато [[Гомосексуальність|гомосексуалістів]]. Еді була глибоко вражена втратоюзвісткою про втрату своїх старших братів - Френсіса (відомий як "Мінті") та Роберта (відомий як "Боббі"). Френсіс мав особливо нещасливі стосунки з батьком, страждав на нервові зриви і врешті здійснив самогубство в 1964 році. Її другий старший брат, Роберт, також страждав від проблем з психічним здоров'ям. Він трагічно загинув, коли його мотоцикл врізався в автобус у Нью-Йорку в новорічну ніч 1965 року. На відміну від офіційної версії "нещасний випадок", Еді вважала і неодноразово говорила друзям, що це було самогубство.
 
== Фабрика та фірмовий образ Еді ==
Незадовго до смерті свого старшого брата Френсіса в 1964 році, Еді Седжвік переїхала в Нью-Йорк, щоб продовжитизайнятися кар'єруєрою в модельному бізнесі. Приблизно в цей же час, вона почала приймати наркотики.
 
У березні 1965 Еді знайомиться з художником і [[Авангардизм|авангардним]] режисером [[Енді Воргол|Енді Ворголом]] на вечірці, що відбулася в квартирі Лестера Перскі. Еді справила на нього велике враження і Воргол запрошує її та Чака Вейна (друга Едіт) відвідати його славнозвісну студію, що зветься Фабрика. Під час одного з таких візитів, Воргол знімав фільм " ''[[Vinyl (1965 film)|Vinyl]]''", власну інтерпретацію роману "[[Механічний апельсин]]". Незважаючи на суто чоловічий акторський склад " ''[[Vinyl (1965 film)|Vinyl]]'',", Воргол знімає і її. Вона також мала невелику епізодичну роль в іншому фільмі Воргола "''Horse''". Хоча виходи Седжвік в обох фільмах були короткими, вони були настільки цікавими, що Воргол вирішує зробити з Седжвік зірку.
 
Перший з наступних фільмів, " ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|Poor Little Rich Girl]]"'' (Бідна Багата Дівчинка), спочатку задумувався як частина циклу фільмів за участю Седжвік під назвою "''The Poor Little Rich Girl Saga"'' . Цикл повинен був включати в себе частини "''Бідна Багата Дівчинка''", "''Рестора''н", "''Обличчя''" та "''Afternoon" (Післяобід)''. Зйомки  ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|"Poor Little Rich Girl]]"'' почалися в березні 1965 року в квартирі Еді Седжвік. Як і більшість авангардних фільмів Уорхола,  ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|"Poor Little Rich Girl]]'' " побачив світ обмеженим тиражем, показувався в андеграундних кінотеатрах і на Фабриці. Наступним фільмом за участю Еді Седжвік став "''Кухня''" (1965). Після цього, Чак Вейн замінив Рональда Тавела, як сценарист і асистент режисера для зйомок фільму  ''[[Beauty No. 2|"Beauty No. 2]]"''(Краса №2).
 
Фільми Воргола не були комерційно успішними, їх рідко можна було побачити поза Фабрикою або андеграундними кінотеатрами, але слава Еді навпаки зростала. Головні ЗМІ повідомляли про участь Седжвік у нових фільмах Воргола, про її незвичайне відчуття моди. Протягом цього періоду, вона розробила свій "фірмовий" образ - чорне трико, міні-сукні, великі сережки. Еді Седжвік відрізала своє довге темне волосся,зробила коротку зачіску і зафарбувала її спреєм срібного кольору, щоб створити певну схожість з перуками, які носив [[Енді Воргол]]. Воргол називав її своєю "Суперзіркою" , вони постійно потрапляли разом під об'єктиви фотографів на всіх світських заходах, грали на власній схожості. Це був "час розквіту" Еді.
 
Протягом усього 1965-го, Еді Седжвік і Енді Воргол продовжували знімати фільми разом - "''Outer and Inner Space"'', "''Prison"'', "''Lupe"'' and ''[[Chelsea Girls|"Chelsea Girls]]"''. Проте, до кінця 1965 року відносини Еді і Воргола погіршилися і Седжвік попросила Воргола більше не показувати будь-які її фільми. Відредаговані кадри з Еді Седжвік у фільмі''[[Chelsea Girls|"Chelsea Girls]]"'' в кінцевому рахунку стали фільмом "''Afternoon".''
 
"Lupe" часто вважається останнім фільмом Седжвік з Ворголом, але Еді ще знімалася у фільмі "Історія Енді Воргола" з Рене Рікард у листопаді 1966, майже через рік після зйомок "Lupe". Фільм "Історія Енді Воргола" не був випущений, його показували лише раз на Фабриці.
53

редагування