Еді Седжвік: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
фото |
|||
Рядок 16:
== Сім'я ==
Еді Седжвік народилася в [[Санта-Барбара (Каліфорнія)|Санта-Барбар]]<nowiki/>і,
Сім'я Седжвік часто згадується в історії штату [[Массачусетс]]. Сьомий прадід Еді, англієць Роберт Седжвік, був першим [[Генерал-майор|генерал-майором]] [[Колонія Массачусетської затоки|Колонії Массачусетської затоки]], заснованої в [[Чарлзтаун|Чарлстауні]], штат [[Массачусетс]] в 1635 році. Сім'я Еді переїхала з Стокбриджа
Мати Седжвік була дочкою [[Генрі Вилер дe Форест|Генрі Вилера дe Форест]] (президента і голови правління Південної Тихоокеанської Залізниці і прямого нащадка [[Джессі дe Форест,]] чия Голландська Вест-Індська компанія допомогла побудувати Новий Амстердам). Джессі де Форест був також сьомим прадідом Еді . Її дідусь по лінії батька був істориком Генрі Двайт Седжвік III; її прабабуся, Сюзанна Шоу, була сестрою [[Роберт Гуд Шоу|Роберта Гуда Шоу]], американського полковника часів [[Громадянська війна у США|Громадянської війни]]; її прапрадід, Роберт Боун Мінтерн, був співвласником кліпера «Flying Cloud», йому приписується створення і просування [[Центральний парк (Нью-Йорк)|Центрального
== Ранні роки та освіта ==
Еді Седжвік
Незважаючи на багатство і високий соціальний статус своєї родини, її ранні роки були неспокійними. Діти Седжвік зростали на родинному ранчо в Каліфорнії. Вони навчались вдома під опікою гувернанток, але батьки жорстко контролювали їхнє життя; Діти були в значній мірі ізольовані від зовнішнього світу, їх переконували у власній пріоритетності перед однолітками. Саме в цих сімейних і соціальних умовах у Едіт, вже в ранньому підлітковому віці, почали проявлятися перші ознаки розладу харчової поведінки. У віці 13 років, Еді почала відвідувати Школу Бренсон недалеко від [[Сан-Франциско]]. За словами старшої сестри
Восени 1962 року, за наполяганням батька, Едіт поклали в приватну психіатричну лікарню Сілвер Хілл Хоспітал в Нью-Канаані (штат [[Коннектикут]]). Режим у лікарні був дуже недбалим, Еді легко могла маніпулювати ситуацією і її вага продовжувала падати. Пізніше Едіт відправили в Блумінгдейл, графство Вестчестер (штат Нью-Йорк), де знаходилось відділення нью-йоркської лікарні.Там її стан помітно покращився. Коли
Восени 1963 Еді Седжвік переїхала в [[Кембридж (Массачусетс)|Кембридж]],
== Фабрика та фірмовий образ Еді ==
Незадовго до смерті свого старшого брата Френсіса в 1964 році, Еді Седжвік переїхала в Нью-Йорк, щоб
У березні 1965 Еді знайомиться з художником і [[Авангардизм|авангардним]] режисером [[Енді Воргол|Енді Ворголом]] на вечірці, що відбулася в квартирі Лестера Перскі. Еді справила на нього велике враження і Воргол запрошує її та Чака Вейна (друга Едіт) відвідати його славнозвісну студію, що зветься Фабрика. Під час одного з таких візитів, Воргол знімав фільм " ''[[Vinyl (1965 film)|Vinyl]]''", власну інтерпретацію роману "[[Механічний апельсин]]". Незважаючи на суто чоловічий акторський склад " ''[[Vinyl (1965 film)|Vinyl]]'',", Воргол знімає і її. Вона також мала невелику епізодичну роль в іншому фільмі Воргола "''Horse''". Хоча виходи Седжвік в обох фільмах були короткими, вони були настільки цікавими, що Воргол вирішує зробити з Седжвік зірку.
Перший з наступних фільмів, " ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|Poor Little Rich Girl]]"'' (Бідна Багата Дівчинка), спочатку задумувався як частина циклу фільмів за участю Седжвік під назвою "''The Poor Little Rich Girl Saga"'' . Цикл повинен був включати в себе частини "''Бідна Багата Дівчинка''", "''Рестора''н", "''Обличчя''" та "''Afternoon" (Післяобід)''. Зйомки ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|"Poor Little Rich Girl]]"'' почалися в березні 1965 року в квартирі Еді Седжвік. Як і більшість авангардних фільмів Уорхола, ''[[Poor Little Rich Girl (1965 film)|"Poor Little Rich Girl]]'' " побачив світ обмеженим тиражем, показувався в андеграундних кінотеатрах і на Фабриці. Наступним фільмом за участю Еді Седжвік став "''Кухня''" (1965). Після цього, Чак Вейн замінив Рональда Тавела, як сценарист і асистент режисера для зйомок фільму ''[[Beauty No. 2|"Beauty No. 2]]"''(Краса №2).
Фільми Воргола не були комерційно успішними, їх рідко можна було побачити поза Фабрикою або андеграундними кінотеатрами, але слава Еді навпаки зростала. Головні ЗМІ повідомляли про участь Седжвік у нових фільмах Воргола, про її незвичайне відчуття моди. Протягом цього періоду, вона розробила свій "фірмовий" образ - чорне трико, міні-сукні, великі сережки. Еді Седжвік відрізала своє довге темне волосся,зробила коротку зачіску і зафарбувала її спреєм срібного кольору, щоб створити певну схожість з перуками, які носив [[Енді Воргол]]. Воргол називав її своєю "Суперзіркою" , вони постійно потрапляли разом під об'єктиви фотографів на всіх світських заходах, грали на власній схожості. Це був "час розквіту" Еді.
Протягом усього 1965-го, Еді Седжвік і Енді Воргол продовжували знімати фільми разом - "''Outer and Inner Space"'', "''Prison"'', "''Lupe"'' and ''[[Chelsea Girls|"Chelsea Girls]]"''. Проте, до кінця 1965 року відносини Еді і Воргола погіршилися і Седжвік попросила Воргола більше не показувати будь-які її фільми. Відредаговані кадри з Еді Седжвік у фільмі''[[Chelsea Girls|"Chelsea Girls]]"'' в кінцевому рахунку стали фільмом "''Afternoon".''
"Lupe" часто вважається останнім фільмом Седжвік з Ворголом, але Еді ще знімалася у фільмі "Історія Енді Воргола" з Рене Рікард у листопаді 1966, майже через рік після зйомок "Lupe". Фільм "Історія Енді Воргола" не був випущений, його показували лише раз на Фабриці.
|