Підкамінь (Івано-Франківський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Сучасність: доповнення
Zboi.andrzej (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 38:
| відстань ст =
}}
[[Файл:Вїзд в село з боку Рогатина.JPG|thumb|left|400px340x340px|Вигляд на село[[Файл:ПідкаміньPodKamiеnXVIIIcasttlе.png|ліворуч|міні|328x328пкс|Підкамінь на мапі фон Міга XVIII століття. Чітко видно що на Замковій горі ще тоді були дві камянні споруди а через потік знаходились сади.]]]]
[[Файл:Franz Xaver Mozart (Wolfgang Jr) 1825.jpg|ліворуч|міні|371x371пкс290x290px|
[[Франц Ксавер Вольфганг Моцарт|'''Франц Ксавер Вольфганг Моцарт''']]
]]
Рядок 52:
У Середні віки Підкамінь мав статус міста і знаходився дещо північніше теперішнього розташування (тепер Лиса Гора). На цьому місці до недавніх часів виорювалися з ґрунту каміння та залишки виробів ремісників (глиняні наконечники веретен, вироби гончарів тощо).
 
Перебуваючи у власності родини Гербуртів, Підкамінь у 1515&nbsp;р. отримав магдебурзьке право: Сигізмунд видав фундаційний акт (привілей), яким дав дозвіл [[Фридерик Гербурт|'''Фредерікові Гербурту''']] «при замку своєму, званому Підкамінецький, свіжо збудованому з муру та цегли, закласти місто, що має називатись так само». Отже, уже на цей час в містечку був [[Замок (споруда)|замок]]<ref>Золочів // «[[Галицька брама (часопис)|Галицька брама]]».&nbsp;— №&nbsp;1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий).&nbsp;— 40 с.&nbsp;— С. 20.</ref>, а відповідно до наданих привілеїв встановлено четвергові ярмарки, а також ярмарки на Зелені свята та Воздвиження Чесного Хреста. Практично до середини XX століття в селі відбувались ярмарки, а центральну частину села називають містом і до тепер. Починаючи, приблизно, з кінця XVІ початку XVII століття селом володіли графи Старжинські.
 
У XIX столітті громада Підкаменя користувалася власною печаткою з такою символікою: сніп хліба, в який устромлені перехрещені ціп та коса (примірник такої печатки зберігся в колекції відомого львівського краєзнавця XIX століття Антонія Шнайдера).