Бернард Меретин: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Архітектори XVIII століття з допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
Рядок 33:
[[Файл:ChurchOfAssumptionHorodenka.jpg|міні|праворуч|170пкс|[[Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (Городенка)|Церква Успіння Діви Марії]] у Городенці]]
Львівський дослідник [[Вуйцик Володимир Степанович|Володимир Вуйцик]] провів аналіз усіх варіантів написання прізвища Меретина у міських актових книгах, віднайшовши зокрема такі: ''Meretynier Bernat architectus, Meretync, Meredyn, Merettyn, Mirydyn, Mertynier, Merderer, Bernadt architecto, Bernat, Bennard, Merettini, Meretyn''. Попри те, що в писемних джерелах і літературі прийнявся саме останній, [[спольщення|спольщений]] варіант, Вуйцик вважав, що справжнім прізвищем архітектора було ''Merettiner''. Так архітектор неодноразово підписувався особисто. Зіставляючи це зі свідченнями сучасників, котрі між іншим називали його німцем, Вуйцик зробив однозначний висновок, що німець — справжня національність Меретина. Цю думку поділяв інший дослідник — [[Тадеуш Маньковський]].
Біографічні відомості про Бернарда Меретина до моменту появи на західноукраїнських землях відсутні. Близько [[1738]] року з'явився у [[Львів|Львові]], де оселився і працював архітектором. Створив спілку із архітектором [[Мартин Урбанік|Мартином Урбаніком]], що прибув із [[Замостя (Польща)|Замостя]]. Меретин, як і Урбанік, ніколи не належав до львівського цеху будівничих, через що перебував із місцевими архітекторами у постійному конфлікті. Відомо про кілька судових позовів проти обидвох архітекторів, де перелічуються будови, ведені без дозволу цеху, часто відібрані в цехових майстрів уже у процесі будівництва. Для захисту в цих справах Меретин активно користувався протекцією своїх впливових замовників. Матеріали цих позовів нині дозволили встановити авторство Меретина у багатьох львівських спорудах. Попри конфлікти з львівським цехом
На початках протектором Меретина був міський [[райця]], [[доктор наук|доктор]] [[медицина|медицини]] [[Карло Ґарані]], чий палац і кам'яницю у Львові (за [[Галицька брама (Львів)|Галицькою брамою]], близько 1756 року<ref name="Г3">''Hornung Z.'' Merenyn Bernard… — S. 443.</ref>, нині [[палац Бесядецьких]]) він перебудовував. Потім виконував невеликі роботи в резиденції [[Марія Софія Сенявська|Марії Софії Чорторийської]] з [[Сенявські|Сенявських]], у середньовічньому [[Собор святого Юра|храмі святого Юра]] перед його розбиранням у 1743 році. В цей час отримав перше велике замовлення — перебудову парафіяльного костелу в Наварії на [[Костел Вознесіння Пречистої Діви Марії (Наварія)|новий тринавний храм]] з бароковим фасадом коштом [[хорунжий|хорунжого]] і судді перемиського Марціна Вєнявского. Другою схожою роботою була перебудова овальної каплиці і прилеглої частини [[Костел і монастир кармеліток взутих (Львів)|кляштору кармелітанок черевичкових]] у Львові, розпочата 1743 року.
Надалі головним замовником і патроном майстра став [[магнат]] і [[меценат]] [[Микола Василь Потоцький]], який проводив значні будівельні роботи у своїх маєтках (особливо Городенці та [[Бучач]]і). Велику роль у спорудах Меретина відігравала [[скульптура]]. У тих же проектах М. В. Потоцького був задіяний видатний скульптор епохи рококо [[Йоанн Георг Пінзель]]. Першого з двох своїх синів, що народився [[1752]] року, Пінзель на честь хрещеного батька Б. Меретина також був назвав Бернардом.
Є дані про те, що [[1742]] року архітектор проживав при [[Костел і монастир кармеліток взутих (Львів)|монастирі кармеліток взутих]], перебудовуючи монастирський костел. [[1757]] року поселився у [[кам'яниця Генсьоровська|кам'яниці Генсьоровській]] (№ 9 на [[Вулиця Театральна (Львів)|вулиці Театральній]]).
Після смерті 1746 року фундатора собору Св. Юра [[Атанасій (Шептицький)|Атанасія Шептицького]], який записав для виконання робіт 116 800 [[злотий|злотих]] польських, настала кількарічна перерва, яка закінчилась з номінацією [[Лев (Шептицький)|Леона Шептицького]] — [[31 березня]] [[1750]] року було відновлено контракт з ним. [[14 лютого]] [[1754]] року Л. Шептицький підписав новий контракт з Меретином для справи закінчення «фабрики» митрополичої церкви, за яким за 9 років мав сплатити архітектору 162000 злотих польських, підтверджений в міському суді 26 лютого 1756 року. Останню фазу робіт гостро критикував французький архітектор [[П'єр Ріко де Тірргей|П'єр Ріко де Тіррегайль]]. Зачеплений за живе як провідний львівський архітектор, [[3 листопада]] [[1756]] року Меретин вніс до міських актів протестацію, в котрій відкидав несправедливу критику, попереджав про початок судового процесу. Епілог цієї справи, яка ледь не примусила Л. Шептицького 14 листопада 1754 року розірвати контракт, невідомий. Мусіла вона дуже негативно вплинути на здоров'я Меретина.<ref>''Hornung Z.'' Merenyn Bernard (zm. 1759)… — S. 443—444.</ref>
Рядок 128:
[[Категорія:Персоналії:Бучач]]
[[Категорія:Персоналії:Городенка]]
[[Категорія:Архітектори XVIII століття]]
| |||