Соловей Олег Євгенович: відмінності між версіями

Жив і працював у [[Донецьк]]у. Викладач, доцент [[Донецький університет|Донецького національного університету]] імені Василя Стуса. Наразі мешкає у [[Вінниця|Вінниці]] - переїхав з університетом.

Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і відчай» (20162017), «Бич Божий» (20162017), «Утрачений погляд» (20162017); численних статей із історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу. Засновник і головний редактор журналу «[[Кальміюс]]» (1998). Учасник літугрупування «OST» (1999), член [[АУП|АУП (2000)]]; лауреат [[літературний конкурс видавництва «Смолоскип»|конкурсу видавництва «Смолоскип»]] 1999 року; лауреат премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009); лауреат літературної премії ім. Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).