Шабульдо Фелікс Михайлович: відмінності між версіями

На долю Фелікса Михайловича випало нелегке життя, його дитинство і юність припали на воєнні та повоєнні роки. Народився Фелікс Михайлович у родині військовослужбовця в місті Улан-Уде. Ще підлітком він почав свій трудовий шлях у заводському колективі, й у сімнадцять років уже мав спеціальність токаря. Проте, працюючи на виробництві, Фелікс Михайлович не переставав мріяти про навчання. У 1962  р. він поступив на історичний факультет Київського державного університету імені Т.  Г.  Шевченка, а роком пізніше влаштувався на посаду старшого архіваріуса Київського міського державного архіву. Через два роки Ф.  М.  Шабульдо працював уже молодшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР. Входження в архівне середовище мало неабиякий вплив на формування його як дослідника, оскільки саме прискіплива увага до джерел стане своєрідною візитною карткою наукових праць історика.

У 1968  р. Фелікс Михайлович був членом редколегії «Українського історичного журналу». Із цього часу і до кінця свого життя він тісно був пов’язанийпов'язаний з академічним Інститутом історії України. Крім того, у 1990-х рр. Ф.  М.  Шабульдо зробив свій внесок у становлення Інституту археографії та джерелознавства імені М.  С.  Грушевського НАНУ. Саме у ці роки визначилося коло наукових інтересів Фелікса Михайловича: поважне місце в яких, окрім праць у галузі державознавства та археографії, посіла середньовічна доба – — основним об’єктомоб'єктом його досліджень стали українські землі у складі Великого князівства Литовського. Цій проблематиці він присвятив свою кандидатську дисертацію, захист якої відбувся у 1983  р. Пізніше на її основі було підготовлено й у 1987  р. опубліковано монографію «Землі Південно-Західної Русі у складі Великого князівства Литовського», яка стала помітним явищем в історіографії і завоювала широку читацьку аудиторію. У ході дослідження т. зв. литовської доби вітчизняної історії увагу науковця привернули фактично невисвітлені аспекти відносин Великого князівства Литовського та Золотої Орди. Звернувшись до цих малопопулярних і контроверсійних у радянському історіографічному просторі сюжетів, Фелікс Михайлович Шабульдо поставив перед собою завдання з'ясувати, коли саме і як відбувся перехід українських земель зі складу Золотої Орди до складу Великого князівства Литовського, а також зрозуміти правові підвалини цього процесу. Паралельно з цим учений продовжив розпочате свого часу Ф. Петрунем вивчення ханських ярликів, зокрема в контексті визначення етапності та процедури їх складання, виявлення протографа тощо. Результати цієї роботи він виклав у праці «Синьоводська битва та проблеми її розв'язання», а також у серії статей.

== Під кінець життя, ву 2008-20122008—2012, працював викладачем, доцентом кафедри Історії України Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. На жаль, тяжка тривала хвороба не дозволила Феліксові Михайловичу відпові-сти на всі питання, які він перед собою поставив. Однак учений до останніх днів був сповнений творчих планів. Наукові досягнення Фелікса Михайловича Шабульда знайшли визнання не лише в Україні. За внесок у розвиток історичної думки український учений був посвячений у кавалери Лицарського хреста ордена Литовської Республіки «За заслуги перед Литвою». 4 травня 2012  р. на сімдесят другому році життя перестало битися серце відомого українського вченого. ==

'''1. Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях: Зб. ст. – — К., 2005 (ред., у співавт.).'''

Збірник статей присвячено маловідомим сторінкам історії Центральної України ХIV  ст. Дослідження істориків, археологів, філологів вводять у науковий обіг невідомі досі джерела і крізь призму синьоводської проблеми більш широко окреслюють українсько-ординські та литовсько-ординські стосунки на степовому покордонні.

'''2. Синьоводська проблема: Можливий спосіб її розв’язаннярозв'язання. – — К., 1998.'''

На основі поглибленого аналізу історичних джерел зроблено спробу по-новому й інакше, ніж в усталеній історіографічній традиції, висвітлити проблему Синьоводської битви 1362  р.

'''3. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовського. – — К., 1987.'''

1. Шабульдо Фелікс. Наративні джерела й перші дослідники про похід Ольгерда на Сині Води і Білобережжя // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). - — Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. — - №1№ 1. - — c. 74

3. Шабульдо Ф.  М.  Битва біля Синіх Вод 1362  р.: маловідомі та незнані аспекти // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1996. — - №2№ 2. - — c. 15

4. Шабульдо Ф.  М.  Про початок приєднання Великим князівством Литовським земель Південно-Західної Русі // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1984. — - №6№ 6. - — c. 49

5. Шбульдо Ф.  М.  Консолідація антиординських сил північно-східних та південно-західних руських земель // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1980. — - №9№ 9. - — c. 79

6. Шабульдо Ф.  М.  Сухобков О. В.  Славяне Днепровского Левобережья: (Роменская культура и ее предшественники). – — К.: Наук. думка, 1975. // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1976. — - №9№ 9. - — c. 145

7. Шабульдо Ф.  М.  Включення Київського князівства до складу Литовської держави у другій половині ХІV  ст. // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1973. — - №6№ 6. - — c. 88

8. Шабульдо Ф.  М.  Симпозіум радянських і польських істориків [Москва] // Український історичний журнал. - — Київ, "«Наукова думка"», 1972. — - №2№ 2. - — c. 151