Олександр Конецпольський (подільський воєвода): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MobyBot (обговорення | внесок)
м →‎Біографія: replaced: Біля 1 → Близько 1
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 7:
Червертий<ref name="K1"/> син [[Серадз|сєрадзького]] [[каштелян]]а [[Конецпольські|Станіслава Пшедбура Конєцпольського]] та його дружини Ельжбети [[Ліґензи|Ліґензянки]].
 
У молодому віці був відданий до двору [[київські воєводи|київського воєводи]] князя [[Василь Костянтин Острозький|Костянтина Острозького]], де здобував перший досвід у сутичках з татарами. 1579 року з 100-кінною гусарською ротою на службі королю брав участь у виправі<ref>поході</ref> на [[Полоцьк]]. Служив у складі полку [[староста|старости]] пшасниського Кшиштофа Ніщицького, обороняючи литовсько-московський кордон в районі [[Шклов]]а. Під час [[Великі Луки (Росія)|великолуцької]] виправи 1580 року (за спеціяльним завданням короля) був у складі окремого підрозділу [[Ян Саріуш Замойський|Яна Саріуша Замойського]] (похід на Веліж, Великі Луки). Після їх здобуття був відданий, разом з найкращими верховими ротами, тимчасово під командування [[брацлавські воєводи|брацлавського воєводи]] [[Януш Збаразький|Івана-Януша Збаразького]]. Був їх очільником (близько 2400 вершників), під Торопцем було розбито 10000-е московське військо воєводи Хілкова. Брав участь під час походу на [[Псков]] у 1581—1582 роках, відзначився під час боїв під мурами фортеці 7 грудня 1581&nbsp;р.). За заслуги отримав 1580 року від короля річну пенсію з доходів староства Bєлюньського розміром 200 золотих, збільшену 1582 року до 300 золотих. 1582—1586 років служив у [[кварцяне військо|війську кварцяному]], керував ротою вершників.
 
Близько 1584 року став старостою вєлюньським. Під час безкоролів'я підтримував політику Я. С. Замойського. 1587 року перебував з двором у Кракові, взяв участь в обороні Кракова від нападу архикнязя Максиміліяна Габсбурга, в січні 1588 року став керівником передової сторожі, на її чолі першим перейшов польсько-цісарський кордон. У [[битва під Бичиною|битві під Бичиною]] 24 січня 1588 року воював на лівому крилі. За сприяння Яна Замойського отримав від короля Сиґізмунда III Жарновецьке староство у 1595 році, каштелянію [[сєрадз]]ьку 1597 року.