Сколе: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 179:
В останній чверті [[XVIII ст.]] графиня [[Ізабела Любомирська]] запросила на Сколівщину німецьких колоністів, які селилися переважно у Скольому і займались ремісництвом (пекарі, слюсарі, годинникарі, шевці). В присілку Сколього — яке пізніше отримало назву Демня, німецькі колоністи-гірники збудували [[доменна піч|доменну піч]], із заліза якої місцеві майстри виготовляли сільськогосподарське знаряддя. Домна спочатку працювала на жидачівській [[залізна руда|залізній руді]], а згодом (1780) знайшли руду і на Сколівщині. Дещо пізніше, недалеко від залізної гути колоністи з [[Богемія|Богемії]] збудували склодувну піч, на якій виплавляли зелене і прозоре скло. Виробництво розвивалось швидкими темпами, і у [[1809]] році тільки на скляній гуті працювало понад 140 осіб.
 
На початку [[XIX]] ст., за згодою [[Франц Йосиф I|Франца Йосипа I]] розпочалась масова колонізація Бойківщини німецькими ремісниками, що сприяло розвитку промисловості краю. Вони утворили кілька колоній, де компактно оселилися: [[Феліценталь]] (нині с. [[Долинівка (Сколівський район)|Долинівка]]), [[Карлсдорф]] (нині с. [[Климець]]) та [[Аннаберг]] (нині с. [[Нагірне (Сколівський район)|Нагірне]]). Багато їх було і у самому Сколе. Німецький вплив і досі помітний у забудівлі, побуті, місцевому діалекті, веденні господарства.
 
У [[1784]] р. новозбудований [[гостинець (дорога)|гостинець]] з'єднав Сколе з [[Нижні Ворота|Нижніми Воротами]], що значно пожвавило торговельні і культурні зв'язки [[Бойківщина|Бойківщини]] з [[Закарпаття]]м. У тому ж році Сколе зазнало великої повені, було зруйновано чимало хат біля ріки, підтоплено городи і [[обійстя]], згнило багато урожаю. Повінь спричинила голод 1784—1787 рр.